На Донбасі серйозно змінилися настрої: в регіоні стає все більше проукраїнськи налаштованих жителів, а ті, хто в минулому році втік від війни і криміналу, повертаються. На вулицях зараз набагато більше народу, на дорогах – жвавіший рух машин. Люди їдуть назад, бо банально немає грошей. У Донецьку є, наприклад, квартира, в якій можна жити і не платити за оренду. А в інших регіонах житла немає. І джерела доходів теж немає.
При цьому народ дуже пригнічений. У чергах, в супермаркетах, на пошті обговорюють ситуацію, багато клянуть бойовиків і шкодують, що минули ті часи, коли було спокійно. А зараз магазини – напівпорожні, якісних продуктів мало. Аптеки теж напівпорожні. Влада належить тим, у кого є зброя. Якщо ти без зброї, ти без прав.
Люди явно не цього хотіли, але публічно висловлювати свою позицію багато хто боїться. Це загрожує: можуть забрати на так звану "яму", тобто фактично в'язницю, або відправити на примусові роботи строком до двох тижнів. Знаю випадок, коли людину побили за українську символіку, яку побачили бойовики на телефонному чохлі, від сильного удару по голові чоловік помер. Природно, винні в цьому не були покарані, хоча по факту було порушено кримінальну справу. Ставлення у бойовиків до української символіки та до всього українського вкрай негативне, тому народ, що підтримує Україну, максимально стримує свої думки і емоції.
Проблема ще в тому, що всеукраїнських засобів масової інформації в Донецьку немає і інформація дуже однобока. Є лише локальні і російські ЗМІ, по яких йде масштабна пропаганда. Де б не гриміло, відразу говорять, що це українська армія. А це формує настрій і ставлення людей.
Зараз усі хочуть одного – миру. За великим рахунком, якщо запитати, в якому форматі жителі бачать Донецьк – за Україну або за Росію, більшість скаже: "Все одно, аби не стріляли, аби не бомбили!" Це загальний настрій. Але навіть при такій пропаганді, наприклад, всі сусіди у мами в під'їзді займають проукраїнську позицію і хочуть в Україні, люди розуміють, що зараз: небезпечно, немає роботи, війна призвела до нестабільності, девальвації національної валюти та інфляції. Все подорожчало, а заощадження в якій валюті були, в такий і залишилися. Народ розуміє, що хоч Схід України і володіє потужним промисловим потенціалом, сам по собі він не виживе.