Українському бізнесу у 2022 році буде нелегко. Багато підприємств сьогодні перебувають на межі виживання через високі ціни на газ. Зрештою в цьому винна влада, яка не змогла належним чином підготуватися до опалювального сезону, провалила національну програму підвищення видобутку газу та впровадила дуже спірну формулу розрахунку ціни на газ. Підвищення податків через набуття чинності одіозним законом №5600 – також наслідок безграмотної політики влади. Додайте сюди ще неодноразове підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення та тарифів на перевалку вантажів у портах, і ви отримаєте картину реальної економічної політики – політики гноблення розвитку бізнесу.
Але влада має ще міністерства та відомства, кожне з яких готує власні "сюрпризи" підприємцям. Лідером зі шкідництва в економіці, на мій погляд, залишається Міністерство інфраструктури. Там, як і раніше, плекають ідею легалізації проєкту наказу про примусове обмеження терміну експлуатації вантажних вагонів до 22 років. Експерти підрахували, якщо наказ набуде чинності, з ділового обороту буде виведено 75 тис. технічно справних вагонів. Щоб побудувати таку кількість нових вагонів, українським вагонобудівним заводам знадобиться щонайменше п'ять років і понад 50 млрд грн, яких немає ні в бюджеті, ні в "Укрзалізниці".
За всією цією історією з примусовим списанням вагонів явно стирчать вуха лобістів вагонобудівних підприємств. Але цей лобізм, на мою думку, є економічно недоцільним, оскільки виведення з експлуатації зазначеної кількості вагонів викличе параліч українського експорту. Сьогодні експортери доставляють залізницею близько 80% усіх вантажів. Експерти прогнозують, що зупинка експорту може викликати масштабну економічну кризу, яка коштуватиме національній економіці більш ніж 2 млрд дол. на рік. Тому очевидно, що будувати вагони ціною руйнації економіки – явно тупиковий шлях.
Є більш актуальне та важливе завдання – модернізація та будівництво нових локомотивів та залізничної інфраструктури. На кінець 2021 року знос електровозів УЗ становив 94%, тепловозів – 98%. З 19 тис. км основних залізничних колій половина потребувала капітального ремонту чи реконструкції.
Ось у ці два напрями треба вкладати інвестиції. Навіть нові вагони не зможуть їхати без локомотивів і несправними шляхами. Сподіваюся, МІУ та УЗ відмовляться від примусового списання вагонів та зосередять свою увагу на справді важливих питаннях.