Українські промисловці мають чимало претензій до чинного міністра екології Абрамовського та роботи його команди в Мінприроди. Провал в парламенті законопроєкту №4167 про промислові викиди показав повну некомпетентність чиновників від екології. Документ спочатку не витримував ніякої критики. Його автори посилалися нібито на європейський досвід, проте норми законопроєкту повністю суперечили тому, що робили європейські влади.
Наріжним каменем з/п №4167 стало питання впровадження промисловими підприємствами НДТМ (найкращих доступних технологій і методів управління). Країни Східної Європи, які є членами ЄС, витратили на цей процес до 20 років, отримавши при цьому сотні мільйонів євро підтримки з фондів Євросоюзу. Там розуміють, що екотехнології дуже дорогі, тому компанії не зможуть без допомоги держави провести екомодернізацію виробництва у встановлені терміни.
Автори з/п №4167 дали українським промисловцям на впровадження НДТМ всього 4-6 років при нульовій фінансовій підтримці з боку держави. Де тут європейський досвід? Ще одним провалом Абрамовського і Ко ледь не стала підготовка Другого національно-визначеного внеску України до Паризької угоди щодо клімату. Наші чиновники прописали в цьому стратегічно важливому документі зобов'язання України знизити до 2030 року викиди СО2 на 65% від рівня 1990 року. При цьому ні слова не було сказано про джерела фінансування декарбонізації, на яку, за оцінками експертів, потрібно 102 млрд євро.
Від ганьби на майбутньому кліматичному саміті в Глазго, де Україна повинна презентувати НОВ-2, врятувало Мінекономіки. В останній момент до вже готового документу було внесено виправлення про те, що декарбонізація буде профінансована за рахунок допомоги міжнародних донорів. Яких, коли і яким чином – незрозуміло. Для порівняння: Євросоюз прийняв на себе менш амбітні зобов'язання – знизити викиди на 55%, проте виділив на досягнення цих цілей близько 1 трлн євро інвестицій.
Крім того, міністр Абрамовський обіцяв встановити нові правила продажу необробленої деревини на електронних аукціонах. Однак відповідної постанови Кабміну так і не було прийнято. Також Мінприроди зірвало терміни запуску цифрової платформи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. Цього нововведення дуже чекали українські промисловці, втомлені від корупційних поборів і бюрократії чиновників від екології. У Верховній Раді і Кабінеті Міністрів України досі чекають від команди Абрамовського обіцяних проєктів Національної стратегії управління лісами на період до 2035 року і Морської стратегії України, а також законопроєкту про розвиток мінерально-сировинної бази.
У наведених прикладах наочно показано, наскільки непродуманою і авантюрною є екологічна політика у виконанні команди Абрамовського. Ще однією претензією бізнесу до Мінприроди є затягування створення державного Фонду декарбонізації. Відповідний законопроєкт давно зареєстрований в парламенті, але міністерство не робить ніяких зусиль для його просування. На думку експертів, створення Фонду може стати єдиним надійним джерелом фінансування декарбонізації в Україні.
Претензії до роботи Абрамовського з'явилися і у РНБО. Радбез вважає, що керівництво Мінприроди не виконує укази президента Зеленського. Це питання буде розглянуто на найближчому засіданні Кабміну. Відставка міністра оцінюється, як дуже ймовірна. Думаю, що це буде правильним рішенням, яке задовольнить інтереси і держави і бізнесу.