Тиждень тому ми говорили про те, що з призначенням керівника Національного антикорупційного бюро боротьба з корупцією може почати отримувати нову якість. Керівника призначили, і практично відразу ж з Печерських пагорбів долинули заяви, що перші результати роботи бюро можна буде отримати хіба що до нового року. Ну, ось така вона – нова якість роботи.
Якщо оцінювати Україну за повільністю дії влади та її багатослівністю, то ми вже готові до вступу в ЄС. Але от біда – "У найближчі 10 років не буде прийому в ЄС, – заявив єврокомісар з питань розширення і політики добросусідства Йоханнес Хан. – Новий член ЄС має бути дуже цінним, а не об'єктом додаткових виплат. Країна-кандидат повинна наблизитися до Євросоюзу насамперед з економічної точки зору, щоб громадяни країн ЄС захотіли бачити її в складі союзу".
Про те, якими темпами Україна готова наближуватися до ЄС, красномовно покаже місяць травень, в якому у нас буде 13 (тринадцять) офіційних вихідних днів! І це в умовах війни, обвалу економіки і допотопного рівня продуктивності праці.
Про хороше
До позитивних повідомлень останніх днів можна віднести такі:
- Видобуток природного газу в Україні в березні порівняно з лютим збільшився на 10,2%, хоча в річному численні вона скоротився на 3,3%;
- В "Надра України" спростували інформацію деяких ЗМІ, які повідомили, що компанія має намір відмовитися від участі в розробці сланцевих родовищ газу на Юзівській і Олеській площах – країні необхідно нарощувати власний видобуток енергоносіїв;
- Україна в лютому імпортувала газ з Європи за середньою ціною $277,4 за 1 тис. куб. м, що на 14% менше, ніж у січні ($322,5). Найдорожчий газ надходив від контрагентів з Люксембургу – $307,4, а найдешевший – з Норвегії ($263,6);
- Міністр фінансів Наталія Яресько повідомила, що фінансування державою НАК "Нафтогаз України" знизилося з $10 млрд в 2014 р. до $1,5 млрд в 2015 р., що значно скорочує бюджетний дефіцит;
- В Україні кількість об'єктів, що знаходяться у стадії незавершеного будівництва, станом на 1 січня 2015-го порівняно з 1 січня 2013-го скоротилося на 9,1% – до 14,9 тис. Якщо недобудови вводяться в експлуатацію, то вони починають працювати на економіку;
- В Адміністрації Президента сподіваються, що країни-члени Європейського союзу до кінця 2015 р. завершать процес ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС – про це повідомив заступник глави АПУ Валерій Чалий;
- Найближчим часом уряд планує масштабну продаж нестратегічних державних активів, проте російські інвестори не будуть допущені до цих торгів. "Країна-агресор не матиме можливості брати участь в торгах державними активами – не так на первинній продажі, не на вторинній", – сказав міністр економрозвитку і торгівлі Айварас Абромавічус;
- У березні 2015 порівняно з лютим промвиробництво в країні збільшилася на 9,6%, але в річному обчисленні воно скоротилося на 21,5%, тобто можна говорити про ймовірне припинення спаду;
- Уряд України і адміністрація США домовилися про механізми усунення антидемпінгових мит на американському ринку для українських виробників труб, сталеливарних компаній і підприємств хімічної промисловості. Якщо механізм запрацює, то у наших підприємств збільшиться ринок збуту.
Про заморожені кошти
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк зі зрозумілою гордістю говорить, що в квітні залишок коштів на єдиному казначейському рахунку становить рекордні 32 млрд грн, тобто держава в змозі фінансувати поточні витрати.
При цьому, за словами Людмили Денісової, голови комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, з початку року заборгованість по зарплаті в країні зросла на 19%, до 1,6 млрд грн (без урахування тимчасово окупованих територій). Звичайно, далеко не вся ця заборгованість утворилася на держпідприємствах, але чому вона і там наростає? А адже борги по зарплаті це не тільки кошти, незапущених в торгівлю, ЖКГ тощо, але і неплатежі до Пенсійного та інших соціальних фондів.
Про борги
Тривають переговори про реструктуризацію зовнішнього держборгу країни, що утворився до лютого 2014-го. В авангарді цього процесу йде "Укрексімбанк", який днями поліпшив свою оферту кредиторам. Термін погашення облігацій запропоновано продовжити на сім років з виплатою 50% основної суми 27 квітня 2019-го і решти 50% шістьма рівними піврічними траншами. Одночасно планується підвищити ставку купона з нинішніх 8,375% річних до 9,625% річних, починаючи з найближчої виплати 27 квітня 2015-го. У відповідь на цю пропозицію котирування єврооблігацій банку злетіли на 8,28 процентного пункту. Остаточне рішення кредитори повинні прийняти 27 квітня.
Не припиняється процес нарощування нових боргів. Так Європейська комісія від імені ЄС перерахувала EUR250 млн – останній транш схваленої в 2014 р. першої програми макрофінансової допомоги на EUR610 млн, спрямованої на вирішення нагальних потреб України у фінансуванні програми структурних реформ. Але від Кабміну хотілося б почути, як саме витрачаються ці кошти, а то формулювання вже дуже розмиті. А Верховна Рада днями ратифікувала угоду з ЄІБ про кредит на EUR200 млн, які повинні бути спрямовані на підтримку переміщених осіб і на інфраструктурні об'єкти на Донбасі.
Проблемі реструктуризації боргів України, отриманих при колишньому режимі, присвячена стаття російських ліберальних економістів Олександра Лебедєва та В'ячеслава Іноземцева, опублікована 13 квітня в британській The Guardian. Автори пишуть, чому б інвесторам не задатися питанням: кому вони списують борг? Нової волелюбної України, народ якої висловився за європейський вибір і заплатив за це кров'ю? Або "сім'ї" колишнього злодія-президента? Судячи з того, що нинішня влада України практично не зайняті розслідуваннями фінансових злочинів колишніх правителів, інвесторам пропонується подарувати учасникам корупційної схеми гігантські суми.
У статті пропонується створити свого роду фінансовий трибунал по Україні, передавши його слідчим видних фігурантів режиму. Оголосити про істотні виплатах тим, хто допоможе виявити приховані гроші та інші активи. А найважливішим кроком має стати створення "Київського клубу" кредиторів, неготових списувати України борги. Цей клуб, спираючись на розслідування фінансового трибуналу, міг би відмовитися від своїх претензій до уряду України в обмін на передачу йому прав вимоги до колишніх чиновників, політиків та олігархів, неправедним чином отримав свою власність.
Автори нагадують, що Україна в 2010-2013 рр. являла собою фактично приватна держава. Його спадщини слід протиставити приватне міжнародне правосуддя – це буде гарантією того, що трапилося на Україні не повториться. Якщо світове співтовариство має намір почати боротися з глобальною корупцією, то український кейс є кращою позицією для старту.
Механізми, запропоновані авторами, виглядають досить утопічними, але питання вони задають дуже правильні і доречні.