Муса Магомедов
Сьогодні українська промисловість переживає складний етап в історії. До системної промислової кризи, що тривала останні три роки, додалася криза, викликана наслідками пандемії. Плюс до всього, на світових ринках посилюється тренд декарбонізації виробництва. Підприємства змушені шукати будь-які можливості знизити викиди СО2, щоб у вже недалекому майбутньому залишатися конкурентоспроможними.
В особливо важкій ситуації опинилися такі галузі, як металургія. Не секрет, що більшість галузевих потужностей технологічно застаріли. Ми можемо забезпечити достатні обсяги виробництва металургійної продукції, щоб входити в ТОП-10 в світі, але не можемо виробляти продукцію з низьким вмістом вуглецю. Для цього потрібні багатомільярдні інвестиції, які меткомбінати можуть забезпечити тільки в кооперації з державою.
Тимчасовим рішенням на перехідному етапі декарбонізації може стати збільшення використання брухту як металургійної сировини. Так можна значно знизити викиди СО2, не впроваджуючи дорогі екотехнології. Але тут вітчизняні металурги зіткнулися з серйозною проблемою. Під впливом зростання світових цін на брухт, значно зросли обсяги вивезення цієї сировини з України. За перші шість місяців 2021 року на експорт пішло понад 231 тис. т брухту, що в 14 разів (!) більше, ніж за той же період 2020 року.
Буквально за кілька років лом з простої сировини став найважливішою стратегічною сировиною для країн з розвиненою металургійною промисловістю. Деякі з них вже ввели мораторій на експорт брухту. Влада США і ЄС готуються це зробити під тиском потужного металургійного лобі. На цьому тлі Україна сьогодні виглядає дивно: як бідняк, що спонсорує багатіїв та головних конкурентів, таких як Туреччина, на яку припадає близько 95% експорту українського брухту.
Декарбонізація – справа середньострокової перспективи. Але вже сьогодні через форсоване вивезення брухту з країни вітчизняні металурги опинилися перед загрозою дефіциту сировини. З цієї причини в липні найбільші виробники металургійної продукції знизили обсяги виробництва. Якщо дефіцит буде наростати, то в серпні-вересні можливі зупинки підприємств. Бюджети всіх рівнів можуть втратити податкові надходження, а люди – роботу.
Єдиним виходом з кризової ситуації може стати введення тимчасового (до 2023 року) мораторію на експорт брухту з України. Мораторій потрібен вже сьогодні. Якщо цього не зробити, до кінця 2021 року економіка втратить 1,4 млрд дол. валютної виручки. Це значно послабить національну валюту. Мораторій на експорт брухту – це не примха металургії, це питання виживання стратегічно важливої галузі української економіки і збереження сотень тисяч робочих місць.