Простіше сказати, якою вона не може бути. На жаль, для нас Червона площа навряд чи стане червоною буквально і повісити путіни прямо на мавзолеї не вийде, як і, на жаль, для них, не вийде повернутися в 24 лютого. Заморожування status quo через аналоги "мінських договорів" теж неможливе.
До досвіду, який ми маємо пережити, нас ніхто не підготує краще, ніж образ із гімну – "згинути наші ворiженьки, як роса на сонці". І хоча це буде означати набагато більше, ніж одна перемога в одній війні, впоратися з цим буде непросто.
Ви були б розчаровані, якби вас втягнули в гру з шулером у казино і вам, всупереч усьому, вдалося б виграти, але заклад закрився б у той момент, поки ви йдете з фішками до каси. Але коли ви грали з усіма бісами пекла на своє власне життя, ризикуючи дорогим і втрачаючи близьких, на вас чекає набагато серйозніше потрясіння, коли пекло раптом закриється і чорти в ньому голосно почнуть каятися.
Ось що відбуватиметься у Росії найближчим часом. Перший привіт путін отримає від власної армії, коли дехто з генералів відмовиться виконувати підполковницький наказ. Другий привіт путін отримає з численних своїх регіонів, де місцева влада відкрито засудить його дії в Україні. І цього буде достатньо, щоб вся російська державність злетіла з котушок впродовж місяця, оскільки кожен намагатиметься уникнути особистої відповідальності. Вони переконуватимуть інших і себе, що не мають відношення до скоєних злочинів, але насправді відрікатимуться від ганебної програної війни. І хтось із них, людей системи, опиниться потім серед нових російських начальників – після періоду хаосу, бунтів, розпаду...
І так, саме тоді, поки у них триватиме хаос, українська армія зможе дійти туди, куди нам треба – чи на кордони до 24 лютого, чи на кордони до 1991 року, чи на Ростов із Кубанню. І це одне із серйозних питань, куди нам треба дійти і навіщо?
Тому що неминуча аварія російської державності означатиме і те, що нам нема з ким підписувати мирний договір, і репарації вимагатиме нема з кого, та й фокус уваги цивілізованого світу перейде на росію, яку належить серйозно роззброювати (в обмін на гуманітарну допомогу) ...
Що краще – росія, з якої можна вимагати репарації, чи росія, яка перестане існувати як загроза для України? Це робоче питання президента Зеленського та це прерогатива президента Зеленського, що саме оголосити нашою перемогою у війні.
Наша перемога – це те, що буде оголошено перемогою. І те, що буде оголошено, треба буде прийняти. Можемо готуватися до цього вже зараз.