/ Фото: Getty Images
За різними "гарячими" дискусіями про систему Семашко, про "куди ходять або зникають гроші" в системі охорони здоров'я, залишився непоміченим дуже важливий факт для всього українського суспільства: Національна служба здоров'я України (НСЗУ) збудувала розгалужену систему надання паліативної медичної допомоги в Україні. І це відбулося, нажаль, без підтримки ЗМІ, без PR-кампанії ані з боку НСЗУ, ані МОЗ. Так, можливо пандемія COVID-19, або брак часу від початку реформи "вторинки", відволікли увагу суспільства від такої важливої події – тому, коли життя в Україні виходить з надзвичайної ситуації, важливо наголосити про це.
Та ще існує загроза, що МОЗ перегляне діяльність НСЗУ та скасує фінансування цієї нової для України системи надання паліативної допомоги в Україні. Для людей, далеких від медицини, потрібно нагадати: паліативна допомога – це різновид медичної допомоги, який спрямований на важкохворих людей, стан яких не передбачає одужання, які потребують спеціальної медичної, психологічної, соціальної та духовної підтримки.
А що – скажуть опоненти – до медичної реформи в нас не існувало паліативних відділень, хосписів, тощо? Так, вони існували, але це були "поодинокі островки", та не завжди вони взагалі були схожі на лікувальні заклади. Про це свідчить спеціальна доповідь омбудсмена України "Про стан додержання прав людини в закладах охорони здоров’я, що надають паліативну допомогу".
Дивлячись на цю жахливу картину, цілком зрозуміло, чому цей заклад не має отримувати фінансування від НСЗУ, але він існував та утримувався на наші з вами податки. Хто бажає опинитися у цій будівлі, коли стане старим та безсилим?
Заради балансу та справедливості потрібно навести приклади, де були створені гарні умови для людей. що потребують паліативної допомоги: Івано-Франківський обласний клінічний центр паліативної допомоги, "Міська клінічна багатопрофільна лівкарня № 17" Харківської міської ради, відділення Хоспіс та інші.
Але повернемось до того, що було до 1 квітня 2020 з системою надання паліативної допомоги в Україні. Було:
- Біля 7 хоспісів;
- Два спеціалізовані центри надання паліативної допомоги (Івано-Франківськ, Харків);
- Біля 100 спеціалізованих паліативних відділень (станом на 2018 рік – 105);
- Декілька мобільних служб, створених волонтерами, ентузіастами.
Після 1 квітня 2020 отримали фінансування за програмою медичних гарантій 2020 від НСЗУ:
- 413 стаціонарних відділень (400% зростання).
- 203 мобільні служби (зростання з декількох до 203).
З 1 квітня 2020 усю Україну було покрито мережею надання паліативної допомоги пацієнтам. Це наші з вами важкохворі родичі – батьки, дідусі та бабусі – отримали можливість на гідну медичну допомогу у кінці життя, чого не було в цій країні майже ніколи. Було побудовано 5-компонентну європейську (світову) модель організації надання паліативної допомоги, за рекомендаціями ВООЗ.
Вона має складатися з 5 компонентів:
- Сімейний лікар – повинен брати участь у наданні паліативної допомоги, якщо він або його лікувальний заклад працюють за договором з НСЗУ.
- Мобільна служба для надання паліативної медичної допомоги для важкохворих людей, що перебувають вдома (новостворена мережа, раніше такої не було).
- Можливість отримати соціальну послугу "паліативний догляд" з боку територіальних центрів соціального обслуговування населення.
- Спеціалізований стаціонар, в якому надають паліативну допомогу (паліативне відділення, хоспіси).
- Допомога з боку благодійних фондів та громадських організацій.
Що ще дуже важливо для невиліковно хворих людей – це провести свої останні часи життя в себе вдома, з родичами, та розгалуджена система паліативної допомоги дозволяє це зробити. Останні дні людини не повинні закінчитися на "панцирному" ліжку в палаті з обваленою стелею.
За останні три тижні міністр охорони здоров'я зробив багато заяв щодо недосконалості другого етапу медичної реформи, але плани міністерства досі не оприлюднені. Цілком зрозуміло, що коректировка планів реформування медичної галузі повинна відбуватися, але потрібно й залишити "новонароджену дитину" – це новостворена система паліативної допомоги в Україні, без якої ми не будемо европейскою країною зі світовими стандартами щодо збереження поваги та гідності до людей, які потерпають від невиліковних хвороб.
Не можна скасовувати фінансування стаціонарної та мобільної паліативної допомоги за Програмою медичних гарантій 2020 від Національної служби здоров'я України.