Фото: REUTERS/Michael Dalder
Під час Мюнхенської Конференції Безпеки, 14 лютого три міжнародні організації, включаючи й організаторів конференції, та Російська рада міжнародних справ оприлюднили заяву Лідерської групи з євро-атлантичної безпеки (Euro-Atlantic Security Leadership Group) під назвою "Дванадцять кроків до більшої безпеки в Україні і Євро-Атлантичному регіоні". Назва звучить позитивно, документ має окремі більш-менш сприйнятливі пропозиції, на зразок розмінування територій, пошуку безвісти зниклих або гарантування СММ ОБСЄ доступу до всієї території України, але за ними криється прихований зміст цієї ініціативи.
По-перше, ці кроки спрямовані не на країну – джерело конфлікту (якщо вже брати класифікацію авторів, хоча за фактом це війна Росії проти України) і, як результат, нестабільності у Євро-Атлантичному регіоні, а на країну-жертву. Тобто, війну розв’язала Росія, а стабілізація ситуації, на думку авторів, залежить виключно від України.
По-друге, в економічному блоці Росію пропонується розглядати в якості міжнародного донора з відновлення Донбасу, а не країну, яка має виплатити репарації за розв’язання війни, викрадення українських ресурсів і майна, фактично зруйновання нею ж Донбасу.
По-третє, окупація українського Криму Росією винесена за рамки цього документу, хоча саме з неї почалась війна, дестабілізація ситуації і погіршення стану безпеки в Європі. Чи є це мовчазною згодою авторів цієї заяви з тим, що окупація частини території однієї країни іншою країною не впливає на євро-атлантичну безпеку? Схоже, що так.
По-четверте, заява містить ініціативу "Запустити новий діалог між євро-атлантичними країнами з розбудови взаємної безпеки", яка, начебто, не дуже вписується у загальний контекст документу. Однак, у цьому політичному блоці саме і приховане подвійне дно. Будь-які ініціативи чи діалоги щодо створення нової системи європейської чи євро-атлантичної безпеки Росія завжди використовує виключно для посилення свого впливу в євро-атлантичному регіоні та для руйнування вже існуючих усталених систем безпеки та міжнародного права в цілому.
У 2009 році тодішній президент РФ Медведєв проголосив ініціативу створити нову європейську архітектуру безпеки шляхом підписання нового "договору про європейську безпеку", який би мав гарантувати мир і стабільність "від Ванкувера до Владивостока". Однак, єдиною метою тієї ініціативи, яка не була реалізована, було руйнування міжнародного порядку. Росія запропонувала неконкретну ініціативу (варто уважно прочитати проєкт договору), щоб розпочати відповідний переговорний процес, який міг призвести до усування усіх існуючих міжнародних механізмів безпеки, перш за все – НАТО. Натомість Росія пропонувала новий "механізм" – "конференцію учасників". Ми вже мали багато можливостей переконатися в "ефективності" переговорних процесів чи конференцій за участю Росії. Женевський переговорний процес (Geneva International Discussions) щодо подолання наслідків війни 2008 року проти Грузії зайшов у глухий кут. Переговори у форматі "5+2" з врегулювання Придністровського конфлікту перетворилися на довготривалий безрезультатний процес, а Росія так і не вивела свої військові підрозділи з непідконтрольної Кишиніву частини молдовської території. "Нормандський формат" і Тристороння контактна група так і не зупинили російську агресію проти України та не призвели до відновлення територіальної цілісності України, зіткнувшись з небажанням Росії повернути мир і стабільність на українську землю.
Усі подібні переговорні формати використовуються Росією для затягування часу і відволікання уваги міжнародної спільноти від реальних причин та джерел розв’язаних або підтримуваних нею збройних конфліктів, які загрожують євро-атлантичній безпеці.
І навіть через роки після згаданої "ініціативи Медведєва", Росія продовжує спроби розколоти євро-атлантичну єдність та підірвати міжнародний порядок. У 2018 році вже Путін заявив про готовність створити новий європейський порядок безпеки, що він обговорив під час зустрічі в серпні 2019 року в Парижі з Емануелем Макроном. Останній фактично підтримав російське бачення і заявив, що без діалогу з Росією неможлива безпека в Європі. Тут слід нагадати, що тодішній президент Франції Саркозі теж підтримував діалог з Росією, що не допомогло відновити територіальну цілісність Грузії, але закріпило російську військову присутність на її території – в Абхазії і Цхінвальському районі.
Очевидно, що окремі лідери Західної Європи не відчувають загрози з боку Росії так, як ми, країни Центральної і Східної Європи, відчуваємо, стикаємось і страждаємо від неї у безпосередній близькості до агресора.
Країна, яка розв’язала війну проти свого сусіда, окупувала частини його території, вбила понад 13 тисяч людей, порушує морське право в Чорноморському регіоні й ігнорує міжнародне право в цілому, ставлячи його нижче за своє національне законодавство, не може бути ініціатором мирних і безпечних механізмів в світі або ж справжнім партнером у миротворчих процесах. Якщо Росія включається в такі процеси, то вона лише підриває їх. Приклад ПАРЄ незабаром продемонструє це.