Ангела Меркель, Еммануель Макрон і Володимир Зеленський. Фото Reuters
Ангела Меркель дуже непогано говорить по-російськи. Хоча природна скромність завжди змушує її в цьому сумніватися. Ставши першою жінкою на посаді федерального канцлера Німеччини і пробувши на цій посаді майже 16 років, пані Меркель по праву називається найсильнішою жінкою світу. І хоча вона відрізняється надзвичайною простотою і витонченістю, Меркель змогла пробути лідером такої величезної і сильної країни настільки довго, що їй міг би позаздрити будь-який диктатор.
Після цих виборів Ангела Меркель передає пост новому лідеру. Євросоюз томно, але з цікавістю спостерігає за тим, хто стане на чолі однієї з найсильніших країн, як після цього зміниться внутрішня і зовнішня політика, відносини з Росією та Брюсселем, чи запрацює "Північний потік – 2". Разом з тим ця політична трансформація, від якої Німеччина вже дещо відвикла, послаблює віжки німецького впливу і дає тій же Франції сильну конкурентну спроможність.
Для президента Еммануеля Макрона це шанс перехопити лідерство в новій Європі . Франція вже давно конкурує не з Британією, а саме з Німеччиною за першість в ЄС. І саме там, у Франції, відбудуться наступні європейські вибори, які будуть доленосними для України .
Франція здавна відома тісними зв'язками з Росією, часто відвертим русофільством або в кращому разі – мінімальним інтересом до України. Париж і Москву пов'язує насичена історія, різноманітний бізнес і навіть культурне взаєморозуміння. А вже на потужні лобістські і медіавливання Кремль ніде не скупиться, і вже точно в такій європейській імперії, як Франція. У цьому контексті багато французьких дипломатів затиснуті в жорсткі рамки, і розраховувати на потужне протистояння Кремлю не доводиться. Українська діаспора досить розрізнена і з російськими фінансами держави Україна змагатися не вийде. Так Москва виграє інформаційні війни.
Війна ж в Україні, вже справжня, на Донбасі, через російську агресію, може надати ваги будь-якому європейському політику, адже той, хто її закінчить, принісши мир на багатостраждальну українську землю, зможе отримати дивіденди у вигляді безсумнівного лідерства, ну і, можливо, навіть Нобелівської премії миру. Завершення єдиної війни в Європі – нехай і поза Євросоюзом, але все ж в Європі, – дуже привабливе для політичних амбіцій Макрона. Саме тому він так активно взявся за допомогу в проведенні "нормандського формату" – і в грудні 2019-го, і навесні вже 2021-го.
Якось в телефонній розмові Еммануель Макрон сказав Володимиру Зеленському, що знає: Мінські угоди написані не в інтересах України. Він наголосив на тому загальному, що поєднувало його з Володимиром Зеленським: вони обидва не підписували ці домовленості, але обидва повинні шукати вихід і відштовхуватися від них як від фундаменту для досягнення миру.
"Хімія" президентів України і Франції в такому положенні дуже важлива, як і практичне зміцнення відносин. Саме практичне. Тому що притаманна багатьом нашим політикам звичка підносити Україну виключно як нещасну жертву агресії давно вже не змушує нікого розплакатися, як раніше, в новому жорстокому світі, що зіткнувся з небаченими глобальними викликами – ісламською державою, мільйонними потоками біженців, кліматичними змінами, пандемією коронавірусу і як наслідок – безрадісними економічними перспективами.
Закупівля Україною 130 локомотивів від фірми Alstom загальною вартістю майже 1 млрд євро – досить практичний крок для відносин.
Але зміцнення зв'язків з Парижем, при цьому маючи найпотужніше протистояння Росії, справа не з легких. Париж готується до наступних президентських виборів – вже в квітні наступного року. І хоча партія ультраправої Марін Ле Пен – поки головного опонента Макрона – на регіональних виборах набрала навіть менше 20%, сама вона – серед фаворитів на пост глави держави.
Опитування за рік до виборів показали, якби голосування відбулося в квітні 2021-го, то в другому турі – як і 2017-го – Еммануель Макрон виявився б з Марін Ле Пен. У Макрона в першому турі президентських виборів було б 24% голосів. У Ле Пен, як дослідили французькі соціологи, рейтинг підтримки становить лише на 1% менше.
Французька націоналістка бездоганна у своїй наполегливості боротися за владу і втратити такі шанси не має наміру. У міжнародній геополітиці її давно вважають проросійською, навіть називаючи Ле Пен "подружкою Путіна". Французькі націоналісти і не приховують, що отримують фінансову та політичну підтримку від Кремля. Візит Ле Пен до Москви в березні 2017-го викликав у Франції великий скандал. Її зустріч з Путіним відбулася якраз в розпал президентської кампанії і мала конкретну мету: націоналістка намір отримати 11 млн євро позики на фінансування партії. Підтримка цією політичною силою і особисто Ле Пен анексії Криму і розв'язаної Росією війни на Донбасі, а також пропаганда ідеї виходу Франції з НАТО – одні з головних, але не єдині скандальні і небезпечні гасла для майбутнього не тільки Франції, але і нашого з вами. А тому французькі вибори 2022 року для України багато в чому можуть бути вирішальними. І втримувати тісні зв'язки з Францією настільки ж важливо, як і налаштовувати теплі відносини з новим канцлером Німеччини.
У той же час, бачачи втому французів від повторюваного сценарію, кинути виклик президенту Макрона вирішила ще одна кандидат – 62-річна Анн Ідальго, перша в історії жінка, що стала мером Парижа, вона запропонувала французам соціалістичну альтернативу. Поки це головна інтрига в наступних весняних перегонах. Але кампанія обіцяє бути спекотною.