Знаєте, друзі, що є найзгубнішою рисою будь-якого суспільства? Це стадний інстинкт неосвічених прошарків суспільства. Я нікого не хочу образити, а лише констатую наявність такого в українському суспільстві. Особливо це помітно тоді, коли справді робиться щось потрібне, але ті, хто цього не розуміють, находять підтримку однодумців, і починають каламутити решту.
Перепрошую за можливу емоційність, але справді накипіло. Ну скільки можна говорити про те, що безпека України та її кордонів, – це сьогодні не просто якісь декларації, як було десять років тому. І що контракти про постачання та виготовлення французьких катерів берегової охорони для системи МВС – це аж ніяк не для азово-чорноморських круїзів, а для Державної прикордонної служби.
Не встигли висохти чорнила, якими міністр МВС Арсен Аваков та посол Франції Етьєн де Понсен підписали угоду про поставку та виготовлення 20 патрульних катерів для українських прикордонників, як вже навколо почали кричати, мовляв, зрада ще одна, гроші на вітер, і таке інше.
Що тут скажеш. Згадується ситуація із контрактом про закупівлю 50 гелікоптерів для системи МВС. Тоді теж кричали про зраду та корупцію. А коли цьогоріч французькі Airbus Н225 із авіапідрозділів системи МВС допомагали у ліквідації наслідків стихії на заході України, то ті ж, хто рік тому кричав: "Навіщо купили?", вже кричали: "Чому так мало? Де решта? Рятуйте!".
Але залишимо емоції і давайте розберемось.
Почну з гелікоптерів. По-перше, із 50 одиниць гвинтокрилів Airbus різної модифікації, 24 (!!!) Н125 призначені саме для Держприкордонслужби. Тим, хто забув, чи зовсім не знав, скажу: Держприкордонслужба України – це частина структури МВС.
Тобто від 50 віднімаємо 24 – отримуємо 26. Це значить, що кожна область отримає лише один (максимум два) гелікоптер в системі МВС. А це не лише поліція. Це і Нацгвардія, це і ДСНС. То це багато чи мало? От тільки чесно? Коли палають ліси чи поля, коли йдуть паводки, то один гелікоптер чи два – впораються з доправленням допомоги, моніторингом, тощо? Питання риторичне.
Але повернемось до катерів. Як я вже казав, ґвалт теж підняли чималий. І здебільшого репетують ті ж, хто репетував про гелікоптери.
Тепер хочу звернути увагу на те, яку довжину має морський кордон України. Сьогодні, без урахування морських кордонів окупованого Росією Криму, це близько 1400 км. А тепер розділіть 1400 на 20 катерів і отримаєте цифру, скільки кілометрів водного кордону припадає на патрулювання одного катеру. Вирахували? Гаразд. А тепер питання з розряду "прикладної планіметрії": 70 кілометрів морського кордону, який вглибину має від 20 до понад 22 км водного простору – це багато чи мало? Скільки треба одиниць техніки, щоб повністю промоніторити таку площу?
Я думаю, що кожен отримав приблизне розуміння того, що 20 катерів – це зовсім не багато, а необхідний мінімум.
А ось тепер, друзі, найцікавіше. Подумки поєднайте схему патрулювання морських кордонів, яка ведеться одночасно з повітря та на воді. Вдалося? Не дивує співпадіння, що для Держприкордонслужби замовлено 20 катерів та 24 гелікоптери (плюс чотири – то технічна необхідність)? Бачу задумливі посмішки.
Скажу одразу, що система охорони морських кордонів, яка вибудовується Україною, то не вигадана та не казкова. Такі системи, за винятком деталей, давно існують у тій таки Франції, Британії, Італії та інших країнах Європи, які мають велику протяжність морських кордонів. Звісно, що завдання та специфіка прикордонних служб у тих країнах вирізняється. Але, наприклад, під час величезної хвилі мігрантів – біженців з Близького Сходу, система повітряно-морського патрулювання у Середземному морі показала себе якнайкраще. І в першу чергу йдеться про порятунок життів. Там – це біженці-мігранти. Але і в нас прикордонникам вистачає роботи на морі. Адже рибалки, котрі потрапляють у шторм, відпочивальники-туристи на моторних човнах, що зазнають аварій чи втрачають орієнтацію на воді, – все це порятунок людей, що здійснюється прикордонниками. Бо чомусь всі звикли, що прикордонники тільки те й роблять на морі, що вдивляються в горизонт, очікуючи побачити контрабандиста, як Ассоль червоні вітрила.
Щоб підсумувати все вищезазначене, скажу: вже наступного року українські прикордонники мають отримувати патрульні човни та гелікоптери Н-125 для "парного" патрулювання кордонів. В першу чергу – Азовський басейн. Далі – чорноморські водні простори біля окупованого Криму, і так далі.
Повертаючись до початку, хочеться сказати, а точніше попросити: перш, ніж доєднуватись до тих, хто на кожному кроці горлає про якусь "зраду", придивіться уважніше та подумайте. Адже політика та політики – то все змінне. А безпека країни, цілісність держави, – то має бути величина стабільна та постійна. А в завершення хочу навести невеличкий "приклад": за часів так званої "стабільності" минулих років структури рятувальників та прикордонників втратили величезну частину технічного оснащення. І сьогодні треба якомога швидше відновлювати все це. Адже ризикуємо найголовнішим – безпекою країни.