Після закінчення служби та повернення додому ветерани АТО/ООС переходять до мирного життя, яке непросте і вимагає постійної вправності щоденно доводити свою фахову підготовку в гострій конкуренції за робочі місця.
Виявляється, що в українському суспільстві трохи інші цінності, ніж ті, здається фундаментальні, які властиві українським військовим на лінії дотику з ворогом.
Це бентежить захисників Вітчизни після їх повернення. Збиває з пантелику, чому цінності мирного життя, за яке борються наші воїни на сході України, так відрізняються від розуміння бойового братства, важливості взаємної підтримки та чесності поведінки. Можливо, на лінії дотику серед українського війська і не ідеальна ситуація щодо людських взаємовідносин, але точно, що вона кардинально різниться від тієї у мирному житті, де ворожих позицій немає на жодній відстані.
Ветеранам стає незрозумілим: ворога не видно, а ситуація в суспільстві має постійні ознаки сильного напруження, як на фронті.
Ветерани розуміють ненормальність ситуації, і часто шукають виходу з неї шляхом активних дій, виступів з вимогами змін на краще. Активну життєву позицію ветеранів примітили багато політичних партій, які почали використовувати потенціал захисників Вітчизни для участі в багатьох громадсько-політичних акціях, різних формах протестів із метою досягнення власних програмно-партійних цілей.
Таким чином, особлива чутливість ветеранів до несправедливості почала використовуватися для розхитування ситуації в країні. З одного боку, абсолютно справедливо вимагати покращення економічного життя. А з іншого, проглядається бажання деяких політичних сил використати складну ситуацію в країні, щоб поквитатися зі своїми опонентами та на хвилі незадоволення повернутися до влади, яку було втрачено через повне несприйняття українським суспільством брудних фінансових оборудок та гучних корупційних діянь.
Ветеранський рух хочуть також "використати" деякі громадсько-політичні сили, які не сприймають процес мирної деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій в конституційно-правовий простір України.
І тут часто використовуються наративи, які об’єктивно грають на руку Кремлю. Україну закликають вийти з Мінських домовленостей, або відмовитися від тимчасово окупованих територій Донбасу, що створює всі умови для Москви поставити питання про зняття санкцій з РФ у зв’язку з відмовою Києва від Мінських угод та неконтрольованих українським урядом територій Донбасу. Мінські угоди є далеко не ідеальним документом, хоча, загалом, він рамочний при вирішенні будь-яких конфліктів. Цей мирний план підтримується міжнародною спільнотою і нашими західними союзниками. Концептуально йдеться про повернення тимчасово окупованих територій Україні і зникнення незаконних "ЛДНР". Від Мінська можна з користю відмовитися лише наочно показавши міжнародним партнерам реальну політику Кремля на блокування його імплементації. Цим зараз і займається наша делегація в ТКГ.
Частину противників Мінська потайки фінансує Москва, а інші критики деокупації, здається, не здатні зрозуміти принцип непорушності кордонів. Адже, якщо ви добровільно віддаєте ворогу частину своїх земель, то обов’язково прийдуть і за іншою. Тому повернення тимчасово окупованих територій є політичною аксіомою. При цьому не забуваймо, що заперечення територіальної цілісності України є кримінальним злочином, якого держава ніколи не толерувала.
Прийшов час нам усім усвідомити, що ветерани у важких боях захищали державний суверенітет і територіальну недоторканість України, а не забаганки окремих видатних діячів та партій. Таким чином, ветеранський рух мав би бути над і поза політичними партіями, які будуть постійно змінюватися при владі, він має бути разом з державою у захисті її національних інтересів.