Ми нарешті вирушили з Києва в нашу велоподорож. Навантаження велосипедів у вагон поїзда – це окрема історія. Поїзд був повний всіх класичних атрибутів: випиваючі мужики, дитина, яка плаче, веселі студентські компанії і місця біля туалету.
Велосипеди, акуратно покладені в спеціальні чохли, ідеально лягли на третю полицю плацкартного вагона. Прокинувшись вранці, ми вирішили зібрати велосипеди. Відразу ж виявилася маса проблем, а саме: гідравлічні гальма, які потекли, і дві пробиті камери. Протягом двох годин на шляху до Ужгорода всі несправності були виправлені.
В Ужгороді ми відвідали центральну вулицю Корзо і Ужгородський замок. Ужгород залишив тільки позитивні враження: це невелике затишне містечко з багатою історією і красивою архітектурою. Однак більше одного дня велосипедистам в Ужгороді робити нічого.
Далі ми відвідали селище Середнє. Там знаходиться один з найстаріших винзаводів на Закарпатті. За чисто символічну плату нам із задоволенням провели екскурсію по винних погребах з прекрасною дегустацією.
Після цього ми відвідали руїни замку тамплієрів. Всього за 20 грн місцеві хлопчаки цілим натовпом провели нам "екскурсію", а наостанок ми пригостили їх цукерками і рушили далі. Що стосується цін в недорогих кафе, середній чек на людину не перевищує 50 гривень, що оптимально для туристів, що бажають заощадити.
Зупинилися на ніч ми біля річки біля Мукачевого. Страшно втомилися, але набрали вражень та енергії на кілька днів вперед.