Сергейцев як трофейна зброя

5 квітня 2022, 10:53
Тимофій Сергейцев залишиться в історії колумністом ріа "новини", який сформулював 3 квітня в тексті "Що росія має зробити з Україною?" групу підходів до того, що у термінах історіографії минулої війни перекладається як "остаточне вирішення українського питання". Вішати слід за такі тексти, простіше кажучи.

Але якщо вам цікаво, що робив сам Сергейцев в Україні протягом 12-13 років, проведених на українських контрактах у період 1998-2011, то багато людей можуть про це вам розповісти. Я пишу це, тому що я один із них.

Сергейцев серед нас відомий як методолог та політтехнолог.

Методологи – це свого роду школа практикуючих філософів, здатних швидко вигадати, що правильно робити і як організувати виконання.

Політтехнологи – це люди, що живуть на відсоток із продажу політичним замовникам організації будь-якого процесу, що поліпшує результат на виборах.


Про Сергейцева можна прочитати в телеграм-каналі Переміщені особи (DP)


Моя журналістська кар'єра почалася з роботи в проєкті "Вуличне Телебачення" 1999 року, який входив до лінійки проєктів Сергейцева. Те, що створювалося для кампанії Кучма-Симоненко як інструмент для розпредмічення електорату комуністів розумними питаннями, вже 2000 року перетворилося на звичайну кормережу одного з телевізійних каналів, що тоді створювався. Трохи згодом я її очолив.

  • Але тоді, по-перше, нас – молодих людей, набраних на відкритому кастингу з усіх великих міст країни – добре і швидко навчили думати та робити. І сам Сергейцев, і залучені ним методологи.
  • По-друге, нам пропонували роботу у політпроєктах. Восени 2000 року "вуличники" їздили до Іжевська, у січні 2001 року я побував "райтером" на Таймирі.
  • По-третє, близько сотні людей з того "вуличного" призову, про долю яких я знаю, росли далі, внесли і продовжують робити величезний внесок у життя сучасної України.

Тієї, яку Сергейцев пропонує зараз "деукраїнізувати".

Щодо самого Сергейцева, то політичні контракти в Україні після кампанії-1999 у нього дрібнішали. Тому в другій половині нульових основним джерелом харчування для нього стало наймання дешевої робочої сили в Україні для участі в політпроєктах Росії – останнім достовірно відомим мені випадком, коли Сергейцев привіз українських спеців до Росії, була кампанія-2011. Далі я за його долею не стежив.

Те, що Сергейцев казав нам сам у 1999/2000, повністю суперечило тому, що він зараз пише. Він, навпаки, розповідав нам тоді, як побудувати сильну та незалежну українську державу.

Давав прекрасні та виразні інструкції.

І я із задоволенням хочу сказати йому, що, по-перше, ми її збудували. Ось буквально ми, люди, в т.ч. вивчені особисто ним, її збудували.

По-друге, що методологія – чудова наука, яка має лише два слабкі місця. Це не тільки відсутність будь-якої етики, але й абсолютна відсутність географічної прив'язки для застосовуваних формул. Їх можна використовувати як ядерну зброю. Де завгодно.

Тож вітаю вас, Тимофію Миколайовичу. Ви в рази підвищили шанс на те, що російське питання вирішуватиметься саме так і саме за сценарієм, за яким ви пропонуєте вирішувати українське питання.

Сайт "Сьогодні" вже повідомляв, що саме написав Сергійцев, та які висновки напрошуються із його статті.