20 гривень коштує відвідування київським школярем одного уроку.
Саме стільки обходиться платникам податків "безкоштовна" середня освіта. Тобто, якби школи були платними, то щодня батьки повинні були б видавати школяреві 100-140 гривень на день на відвідування уроків.
У рік набігає близько 20 тис.
Тепер порівняйте з грошима, які батьки вкладають особисто. Школа від школи відрізняються, але не сильно помилюся, якщо назву суму близько 2-3 тисяч гривень на рік.
Але ось що погано. Бюджетні гроші ніхто не рахує. А ті, що доводиться викладати зі своєї кишені, враховуються до копієчки, та ще й часто з визначенням, що це за платежі.
Це незаконні побори і хабарі, на батьківських зборах відбувається викачування грошей, керівництво шкіл займається здирництвом, – практично в кожному класі знайдеться правдолюб, який згенерує потік звинувачень, сумнівів у правомірному використанні цих грошей, і заявить, що освіта у нас безкоштовна і грошей вони здавати не будуть. Ще більше батьків серйозно міркують, що якщо вони не здадуть грошей, то це позначиться на оцінках дитини. Діти в основному про це знають, чують подібні міркування і вбирають.
І це все набагато гірше, ніж просто погана освіта. Дітям прищеплюється збочена мораль. Змиваються поняття про хороше і погане, про платне і безкоштовне, про важливість навчання, про авторитет школи. Ці діти з часом стають батьками, і теж талдичать мантру про "безкоштовну" освіті та "шкільні побори".
Але матеріальні труднощі – дурниця. Збір грошей – нехай. У переважній більшості класів ці питання якось вирішують.
Лицемірство – ось біда.
З одного боку – безкоштовне на 90% утворення, яке ніхто не цінує. З іншого боку – "благодійні внески у фонд школи" та інші готівкові витрати, які становлять 10-15% всієї вартості навчання. Але ось ця друга сторона викликає масу емоцій, в основному негативних.
Так хто винен? Звичайно, держава. Численні президенти, прем'єри, міністри, які за 24 роки не спромоглися назвати речі своїми іменами і роз'яснити батькам, що ті гроші, які батьки платять, – це і є плата за освіту їхніх дітей. І що платять вони 10%, а бюджет (тобто вони ж, але в ролі платників податків) доплачує решту 90%. І що дитина ходить в школу не безкоштовно, а за 100 гривень на день, які збираються з нашої боротьби не найбагатшого народу.
Ось тоді зникне найгірша і ганебна риса наших шкіл – фінансове лицемірство. Це стало б найважливішим кроком на шляху побудови нового нормального суспільства. А поки, на жаль...
З 1 вересня!