Генеральною репетицією саміту G-7 була зустріч міністрів закордонних справ країн "великої сімки" 10-11 квітня в Хіросімі. Міністри прийняли антиядерну декларацію, заяву щодо ситуації в Південно-Китайському морі, підтвердили необхідність повного виконання Мінських угод.
Позиція лідерів країн "великої сімки" з українського питання не зазнала істотних змін. У підсумковій Декларації японського саміту G7 фіксується, що "тривалість дії санкцій буде чітко пов'язана з виконанням Росією Мінських угод", більш того, "сімка" пригрозила вжити подальших обмежувальних заходів в залежності від дій Росії. Учасники саміту підтвердили невизнання анексії Криму, підтримали територіальну цілісність України, підкреслили важливу роль ОБСЄ в деескалації конфлікту (і тільки!), Згадали про необхідність місцевих виборів на Донбасі та наголосили на важливості діалогу з РФ.
Для України цей саміт був важливий, в тому числі, в контексті пролонгації західних санкцій проти РФ. Нагадаємо, що ЄС в березні продовжив до 15 вересня пакет адресних санкцій (146 фізосіб і 37 російських кампаній), а найбільш болючі секторальні санкції діють до 31 липня. Тому не випадково 16 травня напередодні саміту Петро Порошенко зібрав послів "великої сімки" і переконував їх у тому, що санкції – це "мотивуючий фактор" і "ефективний інструмент", що примушує Росію до виконання мінських угод. Очевидно, вважаючи це недостатнім, український президент пізніше на цю ж тему поговорив по телефону з Франсуа Олландом та Ангелою Меркель.
Якщо позиція Вашингтона щодо санкцій навряд чи зміниться, то з ЄС складніше. Перший сигнал щодо їх скасування послала нижня палата французького парламенту. А 18 травня депутати східної італійської провінції Венето направили уряду петицію щодо скасування санкцій проти Москви... Показовим є і той факт, що "підсанкційний" міністр сільського господарства РФ Олександр Ткачов взяв участь в роботі 84-ї Генасамблеї Всесвітньої організації охорони тварин в Парижі (22-27 травня). А французький МЗС змушений був це пояснити... міжнародних зобов'язань Франції.
Варто звернути увагу і на те, що, за повідомленням ЗМІ РФ, за день до саміту, глава угорського МЗС Петер Сійярто на зустрічі з Сергієм Лавровим заявив, що Угорщина проти автоматичної процедури пролонгації санкцій і наполягає на дискусії з цього приводу. І під цю новину був розтиражований прогноз, що п'ять європейських країн – Угорщина, Кіпр, Греція, Італія та Словаччина можуть виступити за пом'якшення обмежень або взагалі заблокувати продовження режиму санкції.
І тут же в відомої грецькій газеті "Катімеріні" з'являється стаття Володимира Путіна "Росія і Греція: співпраця на благо миру і процвітання", де автор, (напередодні свого візиту в Грецію) закликає європейців "зробити належні висновки з подій на Україні", малює перспективи співпраці і розповідає, як страждають греки від того, що Брюссель конфліктує з Москвою.
І чи випадково, що саме напередодні зустрічі світових лідерів була звільнена Надія Савченко і західні політики цей факт вітали. Однак, очевидно, що повернення української льотчиці зовсім не привід для ілюзій щодо "доброї волі Кремля", "позитивних змін в російській політиці". І вже тим більше, навряд чи цю акцію можна розцінювати як "внесок в процес відновлення довіри між Україною і Росією", як вважає глава німецького МЗС Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Все це (вкупі з регулярним силовим тестуванням РФ західної системи безпеки в Чорному і Балтійському морях) укладається в російську схему розхитування "санкционного єдності" ЄС.
Очевидно, що питання про санкції буде вирішуватися на засіданні Ради ЄС 28-29 червня. Тому позиція "великої сімки" – гучний і недвозначний сигнал напередодні відповідного рішення ЄС. Втім, на думку високопоставлених брюссельських дипломатів, списку санкцій політика Євросоюзу буде продовжена до кінця року.
Санкції важливі не тільки як один з факторів стримування Кремля, але і як елемент європейської єдності та солідарності з Україною, що для Києва в нинішній ситуації життєво необхідно. Але ця підтримка і солідарність величина не постійна, вона має свої межі і у вирішальній мірі залежить від ефективності і успішності внутрішньоукраїнських реформ, – бо в іншому випадку наростає втома і відчуження...
З іншого боку, саміт "великої сімки" показав, що "українська тема" знаходить явно фоновий характер в інтер'єрі глобальних загроз і викликів. Це – проблеми світової економіки, "міграційна криза", корупція, тероризм, ситуація на Близькому Сході. У підсумковій Декларації саміту розділ "зовнішня політика" віднесений на одинадцяту позицію і в цьому розділі російсько-український конфлікт варто восьмим пунктом, причому, після Сирії, Іраку, Ірану, КНДР...