Ось ким би мені не хотілося бути вже точно, так це водієм луганських маршруток. Це при всій повазі до всіх існуючих професій і спеціальностей. Бути зараз водієм маршрутки – остання справа! З 16 травня в т.зв. "ЛНР" вступив в силу указ про право на пільговий проїзд. Тепер "Чесслово", військової форми або милиці в руці, щоб пустили проїхати безкоштовно, вже не достатньо. Потрібні підтвердження. І це, на мій погляд, правильно, тому що це хоча б якась видимість порядку і дисципліни. Або рух в сторону порядку. Загалом, я – за.
Трохи марудно було з оформленням документів, що підтверджують пільгу – якщо школяр, мусиш їздити по учнівському квитку з мокрою печаткою і тільки в денний час і тільки в будні. Так, по учнівському квитку безкоштовно. Якщо інвалід першої групи і особа, яка його супроводжує – теж безкоштовно і за пред'явленням червоного проїзного (правильно це називається проїзний з червоною сіткою, що дає право безкоштовного проїзду в громадському транспорті). Є ще проїзний із зеленою сіткою – там 50% оплати проїзду, тобто 5 рублів від 10 рублів повної вартості. Його власники майже всі пенсіонери, тому що такі проїзні видавали одержувачам за місцевими мірками невеликих пенсій, а таких – всі, хто оформляв пенсію тут після літа 2014 і більшість тих, хто оформляв її раніше. Загалом, щасливчиків з такими проїзними багато зараз. Водії вимагають пред'являти документи, що засвідчують право на безкоштовний або пільговий проїзд. На цілком законних підставах вимагають, тому що від виручки залежить їхня зарплата. І тут починається повна котовасія. "Як на мене, чи що, не видно, що я інвалід?" "Совісті ти не маєш!" "Доживеш до мого!" та інше, інше, інше. Я, часом, спостерігаю відверті хитрощі з боку пенсіонерів! Хтось сподівається, що проїзний не спитають і вдасться проїхати за півціни, а якщо запитають, то сказати, що ще оформляю/забула. Хтось прагне зайти швидше і послатися, що не зручно шукати/діставати, а якщо водій наполегливий, то чи заплатити після десятої вимоги, або вийти з маршрутки, але вийти так, щоб після цього театралізованого виходу потрібно було лагодити двері, а водієві пити валеріанові краплі або щось міцніше ( "Доживеш до мого, подивимося", "Мати свою бути теж не пошкодував?", "Тобі щоб так було!" "Та як тобі не соромно!") І це часто не ті жалюгідні люди похилого віку, яких шкода вже просто від їх виду, а цілком дієздатного віку люди, які не завжди схожі на пенсіонерів.
Сьогодні я за 10 рублів оплати проїзду (пільг у мене немає) на додаток отримала театральну постановку від акторів-аматорів. Водій стареньклї і вщент розбитої маршрутки попросив дівчинку-школярку пред'явити учнівський квиток. Учнівського не було, але була горлата матуся, яка підняла такий крик, що Бог ти мій. Типу, завжди був учнівський, а саме зараз немає. Ну, і так далі. Чоловік-пасажир чомусь заступився за жінку (хоча вони в жодному разі не заплатили), і став настійно радити зателефонувати на гарячу лінію і продиктувати номер машини і прізвище водія. У своїх м'яких, але дуже наполегливих рекомендаціях він посилався на те, що Плотницкий дітей любить і в образу їх не дає (з чого він це взяв?). Але далі більше – цей же чоловік прямо підштовхував скривджену матір заступитися за доньку, з якою почали вимагати проїзний або 10 рублів. Кричали вони так, що чутно було, напевно, в Пекіні. Останнє, після чого мені стало вже зовсім кепсько, це аргумент "Нехай його викличуть на підвал, нехай з ним там, як слід, поговорять!" І жінка пішла списувати всі дані – номер машини, прізвище перевізника. Я змогла лише сказати, що я не оплачувала лайку в автобусі (слабка спроба вгамувати все це) ( "А хіба "щур" і "тварюка" – лайка? Ви ж сама мати!").
Я знаю цього водія, я їжджу з ним. Найбільш неприбутковий маршрут. Ходять автобуси тільки в першій половині дня і тільки по буднях. Дорога розбита до неймовірності. Їхати в цих автобусах майже як на американських гірках. Водій за зовнішнім виглядом зовсім не збагатився на цій роботі. Але "підвал" кинуло до холодного поту навіть мене. За що? За те, що він водій маршрутки?