Кабмін схвалив Стратегію економічного розвитку Донецької та Луганської областей до 2030 року. Потенційним інвесторам запропонують "особливі умови" для побудови бізнесу, створення робочих місць і сплати податків. Це безумовно прекрасно, тим більше, що в регіоні дійсно гостро стоїть проблема розвитку критичної інфраструктури – шляхів, лікарень, шкіл тощо. Тобто це потрібно як бізнесу, так і людям.
Але давайте разом подумаємо. Чи піде потік іноземних інвестицій в країну, де досі не виконується перший пункт Мінських угод, у якому йдеться про всеосяжне припинення вогню? Ні, не піде. Одна з базових проблем Донбасу сьогодні – це низька купівельна спроможність населення як наслідок зменшення бізнес-активності та закриття багатьох виробництв. Підтримувати бізнес тут як і раніше вкрай складно. Відповідно, вкрай важливо надавати максимальну підтримку діючим підприємствам. Саме вони наповнюють місцеві бюджети. Від них так чи інакше залежні люди. Не потрібно намагатися їх душити додатковими податками та зборами.
Але ще більше мене турбує той факт, що представлена стратегія позбавлена безлічі вкрай важливих деталей і конкретики. Як бути з шахтами? Що робити з теплопостачанням міст, залежних від вугілля? У підсумковому тексті також не відображені мої пропозиції преференцій для ОСББ за програмами енергоефективності та інших домоволодінь.
Нерозумно розраховувати, що інвестор, стрімголов зайде в регіон, звідки останні сім років біжать люди. Для побудови успішної економіки та бізнесу потрібні кваліфіковані кадри. А з цим теж величезні проблеми. Сподіваюся, що уряд зверне на це увагу.
На першому плані сьогодні завдання – закінчити війну і повернути людей додому. А паралельно – створювати реальні умови для підтримки і розвитку економіки регіону.