Навряд чи знайдеться киянин, який задоволений тим, як забудовується місто. Масові протести найчастіше виникають там, де (як правило, при наявності всіх дозвільних документів) будується черговий житловий будинок або торгово-розважальний центр (ТРЦ).
Найбільше забудовою незадоволені жителі масивів, де на десятки тисяч осіб часом не побудовано жодного дитячого закладу. Наприклад, на Позняках або Осокорках, де школи заповнені на 200 або навіть 300 відсотків, а в садки треба записуватися до народження дитини.
Протестуй – не протестуй, а компанія, яка будує окремий будинок, за законом нікому нічого не зобов'язана. З 2009 року на підставі Закону "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" з будівельних компаній було знято зобов'язання будувати об'єкти соціально-побутової інфраструктури (в тому числі дитсадки і школи) в рамках точкових житлових проектів.
Хоча при проектуванні великих житлових комплексів забудовники все ще повинні передбачати дошкільні установи, рідше – школи, до їх будівництва, як правило, справа доходить рідко. Садки у дітей крадуть, інакше і не скажеш: адже їхні батьки заплатили гроші за квадратні метри житла, тому що їм обіцяли забезпечити соціальну інфраструктуру поруч з будинком.
Порушуються нормативи для Києва, встановлені державними будівельними нормами: для дитячих дошкільних установ – 34 місця, а для загальноосвітніх шкіл – 114 місць на 1 тисячу жителів. Виходячи з них, зараз в Києві не вистачає 27 тисяч місць у садочках та 50 тисяч місць – в школах.
Все почалося з помилкового демографічного прогнозу, покладеного в основу розрахунків чинного Генерального плану Києва, прийнятого в 2002 році. Порахували, що почалося в 1990-х падіння народжуваності буде продовжуватися, дітей для нормативної наповнюваності груп буде не вистачати – і запланували не те що припинення будівництва, а закриття дитячих установ.
Але народжуваність, навпаки, стала підвищуватися! До того ж до бебі-буму в Києві в минулому році додалося 12 тисяч школярів – переселенців з Криму і Донбасу. Така ж кількість дітей-переселенців дошкільного віку скористалося своїм законним правом позачергового влаштування в дитячі сади, на стільки ж тисяч відсунувши в черзі дітей киян.
Міська влада не діє. У цьому році, наприклад, вона допомогла вирішити проблему гімназії №143, переповненої в два рази. Місто виділило гроші на ремонт приміщень в розташованій неподалік школі №231, і три початкові класи гімназії навчаються в цих пристосованих під класи кімнатах зовсім іншого навчального закладу.
Але це не вихід. Точно так же, як не рятують і приватні дитячі садки, які, за немислиму для більшості молодих батьків плату, відвідує не більше двох тисяч київських дітей .
Чи потрібно припиняти будувати житло і ТРЦ
Чи варто в Києві обмежувати житлове будівництво , як це закликають робити деякі експерти ? Ні в якому разі , тому що воно вирішує головну соціальну задачу – поліпшення житлових умов населення і забезпечення доступності житла . За рішенням цього завдання Києву далеко до європейських стандартів . У нас на одну людину припадає 21 кв . метр житла , а в містах Європи – не менше 35 кв . метрів .
Не можна також сказати , що інвестори переслідують виключно власну вигоду і зовсім нічого не приносять місту і країні . Активне будівництво житла створює внутрішній ринок для виробництва метало- та залізобетонних конструкцій , машинобудування , будівельних і оздоблювальних матеріалів , побутової техніки та інших галузей , тобто робочі місця і надходження до бюджету . До Майдану забудовники Києва щорічно приносили бюджету 3-5 мільярдів гривень прямих доходів за рахунок податків і пайових відрахувань .
Потрібні і ТРЦ . Державні будівельні норми для підприємств торгівлі , громадського харчування та побутового обслуговування визначають лише мінімальну нормативну величину – 245,2 кв . метра торгової площі на 1 тисячу жителів . Уявіть , в Києві є цілі мікрорайони з десятками тисяч жителів , де немає жодного ТРЦ , а старі гастрономи все разом не дотягують до нормативних вимог .
Максимальні значення торгової площі на тисячу жителів не нормуються – їх визначає наявність попиту . Значить , якщо будують ТРЦ , то попит існує . Відповідно , це теж робочі місця і відрахування в бюджет .
Як змусити будувати дитячі установи
Розміщення об'єктів соціальної сфери має враховуватися в детальних планах територій ( ДПТ ) , які покликані задавати особливості забудови для конкретно взятих районів і які забудовники зобов'язані свято дотримуватися . Активна розробка ДПТ в Києві почалася лише з минулого року і триває зараз .
Але громадськість сприймає детальні плани територій , які приймає Київрада , негативно – грубо кажучи , як формалізацію розпилу Києва . А все тому , що розробляються ДПТ за кошти тих же забудовників . Господар – пан . В результаті не збігаються інвестиційні наміри і громадські інтереси , в першу чергу , в розміщенні дитячих садків і шкіл .
Який вихід ? Швидше за все , громадські інтереси більш ефективно забезпечувала б розробка ДПТ за рахунок бюджетних коштів . Причому бажано перш переглянути в нормативах забудови обмеження щодо вбудовано – прибудованих дитсадків і початкових шкіл ( що поширене в європейських містах ) в новобудовах житлових комплексів , а також зобов'язати будувати дитячі установи завчасно .
У 2016 році на всю столицю побудували або реконструювали – за рахунок міського бюджету – лише дві школи і три дитсадки . А щоб вирішити проблему і ліквідувати черги , необхідно щороку здавати в експлуатацію не менше двох – трьох дитячих навчальних закладів в кожному ( ! ) з 10 районів Києва .
В іншому випадку доведеться ставити в садках двоярусні ліжка , а в школах – двоярусні парти .