Розмови про необхідність реструктуризації значної частини зовнішнього держборгу України почалися в березні. Така реструктуризація є однією з умов виділення МВФ другого траншу кредиту. Але і уряд прекрасно розуміє, що якщо не провести її, то виконання боргових зобов'язань у повному обсязі – завдання для бюджету практично непідйомне. А оскільки перекредитуватися неможливо (нам ніхто зараз не дасть грошей, та ще в такому величезному обсязі), то варіантів дій у такій ситуації у Кабміну всього два. Перший – оголошення дефолту, а після цього початок переговорів з кредиторами, за результатами яких частина кредиторів могла б отримати частину грошей. Другий – початок таких же переговорів з кредиторами і пропозиція їм погодитися з відстрочкою виплат, зниженням ставки купонів і списанням частини основної суми боргу (причому за рахунок збільшення кількості купонних виплат підсумковий дохід кредиторів в підсумку може виявитися не меншим спочатку очікуваного).
Уряд почав переговори. Головним візаві став комітет кредиторів, який об'єднує п'ять найбільших власників пакетів єврооблігацій України. Склад комітету ним самим тримається в таємниці, відомо лише, що очолює його інвестфірма Franklin Templeton.
На хід переговорів не можуть впливати ні МВФ, ні Світовий банк (закон їм забороняє це), але їх представники неодноразово заявляли, що підтримують позицію України.
Переговори йдуть дуже важко. Камінь спотикання – відмова комітету кредиторів піти на списання частини боргу, на чому категорично наполягає українська сторона.
Якщо міркувати в поняттях ринкової економіки, то позиція кредиторів зрозуміла – виділяючи кредити і купуючи облігації, вони погодилися з умовами, які запропонував сам позичальник. І тепер хочуть, щоб позичальник виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Але кредитування завжди пов'язане з ризиком, і чим вищий цей ризик, тим більший дохід отримує кредитор. Спокусившись на доходи, кредитори взяли на себе цей рівень ризику, і тепер він "вистрілив".
Зрозуміла і позиція української влади – вона вважає, що у виконанні кредитних умов наступив фактично форс-мажор, тому уряд і держкомпанії-позичальники в чому не можуть виконати свої зобов'язання не зі своєї вини, а через російську агресію в Криму і на Донбасі. "Уряд зі свого боку зробив усе можливе, зокрема урізав бюджет і соцвиплати. Зовнішні кредитори також зробили все, що могли. Частину коштів надали МВФ і західні партнери. Тепер прийшов час і для приватних кредиторів", – пояснюють у Кабміні.
Тому рішення може бути тільки компромісним. Спочатку очікувалося, що воно буде прийняте до кінця травня. У десятих числах травня вже стали називати в якості дати червень. А нещодавно стало зрозуміло, що кредиторів почали готувати до того, що загроза дефолту стає все більш реальною. Спочатку Наталя Яресько, міністр фінансів України, в інтерв'ю The Financial Times попередила власників українських єврооблігацій, що Київ "розглядає всі варіанти" дій у разі відсутності прогресу на переговорах про реструктуризацію боргів. Потім прем'єр-міністр Арсеній Яценюк категорично заявив, що можливість повністю обслуговувати свої зовнішні зобов'язання в України зараз відсутнэ, тому кредитори повинні прийняти пропозицію про реструктуризацію. У тій же The Financial Times (а цю газету читають всі кредитори) з'явилася авторська колонка екс-міністра фінансів США Лоуренса Саммерса, в якій він написав: "МВФ і національна влада повинні вказати непокірним кредиторам на їх безвідповідальну поведінку. Якщо необхідно, Україна повинна бути готова оголосити дефолт і не виконувати свої зобов'язання, а міжнародна спільнота має чітко заявити, що вона буде продовжувати допомагати Києву. У такому контексті у кредиторів не буде іншого вибору, окрім як прийняти економічну реальність ситуації". Сюди ж можна віднести і вже оголошений технічний дефолт "Укрзалізниці".
Останні звуки в цій прелюдії дефолту прозвучали 19 травня, коли в середині дня уряд несподівано запропонував депутатам терміново розглянути два законопроекти. Депутати рішення прийняли швидко, в результаті Кабмін і Київська міськрада отримали право тимчасово відмовитися виконувати умови за борговими зобов'язаннями, які були придбані державою або під державні гарантії: облігації зовнішньої держпозики 2005-2013 рр.; єврооблігації держпідприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" 2010-2012 рр.; кредити "Укравтодору" 2005-2011 рр.; кредит підприємства "Конструкторське бюро "Південне" імені М. К. Янгеля" 2011 р.; кредит підприємства "Укрмедпостач" у 2009 р.; запозичення Київської міської ради в 2005 і 2011 рр.
До переліку не входять борги "Укрексімбанку", "Ощадбанку" і "Укрзалізниці", оскільки спочатку говорилося, що вони будуть вести переговори з кредиторами самостійно, пропонуючи їм тільки відстрочити виплати, без списання частини основного боргу та зменшення ставки купонів.
Підкреслимо, уряду дано право ввести мораторій (по суті той же дефолт), але він поки не вводиться. Розрахунок зроблений на те, що кредитори почують це останнє попередження.
Але якщо Кабмін хоче, щоб візаві його почули і зрозуміли правильно, то слід бути акуратними у виразах. Так в заяві уряду написано: "У разі атаки недобросовісних кредиторів на Україну, цей мораторій захищає активи держави і державного сектору". Але про яку атаку йдеться? І в чому несумлінність кредиторів?
А виступаючи в парламенті, Арсеній Яценюк сказав: "... зняти боргове навантаження на бюджет, щоб наші діти і наші онуки не платили за боргами Віктора Януковича. З боку приватних кредиторів повинні бути зроблені кроки по допомозі українському народу побороти російську агресію, стабілізувати економічну ситуацію і стати європейською країною з європейським способом життя". Але борги утворилися не тільки при Януковичі. Уряд не відмовляється платити за боргами, зробленими колишньою владою (як і прийнято у світовій практиці, навіть СРСР в підсумку розрахувався практично по всіх царських боргах). Приватні кредитори нікому і нічого не "винні", цей уряд повинен їх переконати, що пропонований ним варіант – кращий з реально можливих.
Тільки в цьому випадку компроміс може бути досягнутий.