/ Фото: https://www.facebook.com/sergey.magera
З моменту, коли Україна уклала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом і включилася в європейські кліматичні ініціативи, українська влада продовжує залишатися в полоні концепцій, заяв та обіцянок. Ніяких практичних кроків в напрямку екомодернізаціі економіки та кооперації з бізнесом зроблено не було. Через неефективну екологічної політики та невміння уряду правильно оцінити ситуацію і спланувати дії, ми опинилися в складній ситуації. З одного боку, Україна взяла на себе занадто амбітні і від того нездійсненні зобов'язання по декарбонізації. З іншого боку, з кожним днем зростає технологічне відставання між українськими та європейськими промисловцями, які знаходяться на завершальній стадії екоперетворень.
За оцінкою експертів, досягнення кліматичних цілей в рамках Другого національно-визначеного внеску в Паризьку хартію обійдеться Україні в 102 млрд євро. Для вітчизняного бізнесу ця сума непідйомна. Проте влада продовжує вперто тримати дистанцію в питанні фінансової участі в екомодернізаціі промисловості. Це збільшує ризики того, що вже через 10 років наші експортери промислової продукції можуть втратити свої позиції на світових ринках. Однак проблема кліматичних перетворень набагато глибше, ніж здається на перший погляд.
Трансформація діючих установок – це лише один із напрямів глобального зеленого переходу. Паралельно необхідно вирішувати питання створення нової екологічної інфраструктури. Це питання довгострокової економічної стратегії, яка визначить місце України в глобальному світі майбутнього. І це питання потрібно вирішувати вже сьогодні.
З 2030 року Євросоюз почне промислове використання зеленого водню для виробництва сталі. Якщо до того часу ми будемо пишатися лише установкою екологічних фільтрів і заміною старих печей на більш нові, ми програємо конкурентну боротьбу за експортні ринки. Україні потрібна принципово нова промислова система, яку потрібно будувати, враховуючи прогнози на 25-30 років вперед. Косметичний екоремонт економіки не допоможе вижити в світі, де правитимуть екотехнології. Якщо ми будемо рухатися в напрямку таких законопроєктів, як №4167, які нав'язують вітчизняній промисловості нереальні терміни і непідйомні умови екомодернізаціі, то замість зеленого переходу ми отримаємо повну деіндустріалізацію економіки. А без промисловості в України не може бути успішного майбутнього.