Потрапив я в Охматдит так, як і всі туди потрапляють – син вдарився ногою, і ми поїхали в травмпункт. Це було в 2014-му році. У лікарню приїхали, щоб зробити рентген і подивитися ногу. Ми туди прибули і відразу потрапили в чергу на рентген, поки ми чекали, подивилися на цей хол. Там діти нещасні ревуть всі, таке відчуття дискомфорту виникло від цього.
Прямо там прийшло рішення, як можна змінити цю ситуацію. Довго не замислювався. Я в Facebook дав клич, підключилася кілька людей, в тому числі і дівчинка-дизайнер. Вона організувала художників. Зібралася ініціативна група художників, зробили невеликий дизайн-проект. Грубо кажучи, я взяв на себе матеріальну частину проекту, а художники розмалювали стіни. Все, з Божою поміччю, пройшло швидко і без проблем.
Яка була задача? Завдання було одне – полегшити дітям біль і момент очікування допомоги в лікарні. Зробити це неприємне перебування в лікарні менш неприємним. Ми поміняли в холі меблі, встановили три телевізори на стінах, домовилися з адміністрацією, керівником травмпункту, що він буде підтримувати трансляцію мультиків на екранах. Цей була домовленість, що по телевізорах повинні постійно транслювати мультики.
Ми всі провели, все включили. Зробили все це дуже просто, коли звернулися в лікарню, відразу адміністрація сказала, "ну окей". Правда, був якийсь бюрократичний момент, вони стверджували, знаходили документи. Потім сказали: "робіть!"
Бюджет нашого ремонту вийшов в 60 тисяч гривень – це та ремонт, і меблі, і телевізори. Мій товариш дав 5 тисяч гривень, решту я поклав. А хлопці-художники поклали свою працю.
Звичайно, батьки не повинні робити ремонти, по ідеї, це має робити держава. Я це зробив ще в 2014-му році, тоді у нас як раз військові дії дуже активні пішли, атмосфера була важка, величезний волонтерський рух – війна.
У тому числі і в цьому вчинку ми показали, що брати участь в житті інших можна і не у військових питаннях, а вирішуючи прості питання, пов'язані з дітьми. Можна допомагати тим, хто поряд.
Тут не питання в тому, що я це зробив. Питання в тому, що потрібні прості дії, вони не обов'язково повинні бути дорогими (хоча в даному випадку це досить дорога дія) для того, щоб кожна людина зробила щось хороше. Це був один з моїх великих перших благодійних поривів, і вони продовжилися.
Ми вже перед цим Новим роком продовжили цю добру справу. Якісь батьки зібрали гроші на реставрацію меблів в травмпункті, а я їм нові двері поставив. І косметичний ремонт зробив, щось за півтора року відвалилося, потріскалось. Охматдит мені навіть грамоту видав.