Муса Магомедов
На світових ринках продовжується падіння цін на залізну руду. За фактом підтверджуються прогнози експертів про те, що після різкого підйому ціни значно просядуть. До речі, про це говорили українські промисловці владі, коли вперше обговорювався законопроєкт №5600, що передбачає збільшення ренти на видобуток руди. Поки діалог проходить без особливого успіху, влада в упор не хоче визнавати дійсність, а саме той факт, що світові ціни на руду увійшли в цикл середньострокового падіння.
З липня 2021 року залізна руда подешевшала майже в 2,5 рази і тепер за одну її тонну з 62% вмістом заліза можна отримати близько 100 дол.
Швейцарська аналітична група UBS вважає, що в 2022 році ціна на руду продовжить знижуватися і стабілізується на позначці 89 дол./т. В 2023-му зниження ціни продовжиться, правда, вже не так значно – до 80 дол./т.
Але саме "цікаве", на думку швейцарських експертів, відбудеться після 2023 року – падіння цін на руду прискориться, і у підсумку вона буде коштувати не більше 65 дол./т.
Українські галузеві експерти, коментуючи прогнози UBS, відзначають, що якщо вони підтвердяться, то вітчизняні виробники руди можуть втратити як мінімум третину китайського ринку залізної руди. Чому це погано? Тому що сьогодні 70% експорту української руди доводиться на КНР. Уникнути втрати ринку в умовах падіння цін навряд чи вдасться, тому що в цьому випадку значно загостриться конкуренція на ринку. При всьому бажанні ми не зможемо конкурувати з "великою трійкою" сировинних корпорацій – BHP Billiton Plc, Rio Tinto Plc та Vale SA.
Собівартість залізної руди у цих гігантів в 2-3 рази нижча, ніж у руди, видобутої на українських ГЗК. До того ж, їх руда набагато якісніша, вміст у ній заліза становить близько 60%. Наша руда є набагато бідніша залізом, тому видобувні підприємства витрачають значні кошти, щоб привести її в товарний вигляд, тобто збагатити залізом. Коли розумієш ці міжнародні розклади в залізорудному бізнесі, стає зрозуміло, наскільки несправедливо українська влада хоче обійтися з рудокопами.
Підвищення ренти на видобуток залізної руди, передбачене законопроєктом №5600, може остаточно підкосити конкурентоспроможність української руди на світових ринках. Від цього програють не тільки ГЗК, а й держава, яка у підсумку отримає менше податків і валюти, тобто не зможе ефективно виконувати свої соціальні зобов'язання і підтримувати курс гривні.