Українська залізниця стрімко стає непридатною. Це викликає зростання аварійності та зниження пропускної спроможності для перевезення вантажів. Останнє обертається збитками для бізнесу та значно обмежує можливості експортерів, які 80% усіх вантажів сьогодні перевозять залізницею. Відбувається все це тому, що керівництво "Укрзалізниці" не може зрозуміти одну просту річ: кошти насамперед треба вкладати не у вагони, а в ремонт та реконструкцію залізничного полотна. Тому що несправними шляхами не зможуть їздити навіть найсучасніші локомотиви та вагони.
Стан шляхів стрімко погіршується. За офіційними даними, з 2018 року по червень 2021 року довжина колій, що потребують капітального ремонту та реконструкції, збільшилася на 1,5 тис. км, або на 15%. Отже, станом на перше півріччя поточного року довжина таких шляхів в Україні склала 11,6 тис. км, або третину з усіх наявних. З них майже 3 тис. км. вимагають негайної реконструкції, а 8,6 тис. км – капітального ремонту.
Керівництво УЗ чудово знає цю статистику, але не поспішає виправляти ситуацію. За вказаний період річний обсяг ремонту колій зменшився у 5,6 раза. У 2020 році було відремонтовано лише 47,8 км! З капремонтами ситуація ще гірша: за перше півріччя 2021 року в Україні було капітально відремонтовано 30,6 км залізничних колій, що становить 0,3% (!) від потреби.
Цікавий факт: у 2020-2021 роках керівництво УЗ при складанні річних планів включало до них капітальний ремонт шляхів менш ніж на 1% від потреби. Але навіть цей мізерний показник не був виконаний.
Аналогічна ситуація склалася і з реконструкцією. За останні три роки її обсяг зменшився у 2,5 рази. За 6 місяців 2021 року в Україні реконструйовано лише 119 км колії, що становить 4% від потреби. Річні плани УЗ щодо проведення реконструкції шляхів покривають у кращому випадку 16% від потреби, та й ті хронічно не виконуються.
Недбале ставлення керівництва УЗ до проблеми ремонту та реконструкції шляхів зрештою призводить до зростання аварійності. Тільки за перше півріччя 2021 року в Україні сталося 79 залізничних аварій та одна катастрофа, що на 43% більше, ніж у 2020 році.
Наведені факти наочно показують: проблема, яку треба негайно вирішити – це покращення якості залізничних шляхів. Через їх поганий технічний стан УЗ вводить режими обмеження швидкості поїздів на окремих ділянках, що призводить до зростання кількості аварій та зменшення швидкості доставки вантажів. З 2015 по 2020 рік загальна протяжність ділянок з обмеженням швидкості збільшилася з 300 до 850 км.
Вважаю, що керівництву УЗ слід прислухатися до думки експертів: якщо протягом найближчих п'яти років не вирішити питання модернізації залізничних колій, нові вагони та локомотиви не зможуть врятувати українську залізницю від розвалу. У результаті постраждає не лише транспортна галузь, а й увесь український бізнес, який зіштовхнеться із серйозними логістичними проблемами.