В "Укрзалізниці" і навколо неї – бардак, який останнім часом лише посилюється. Після призначення нового глави правління у мене була примарна надія на зміни на краще. Ця надія ще більше зміцнилася після звільнення членів наглядової ради, які повністю не впоралися зі своїми обов'язками. Однак реальність зруйнувала ці надії: стан компанії продовжує стрімко погіршуватися. Через неефективну диспетчеризацію і дефіцит тяги компанія не в змозі виконати власні плани перевезень. Вантажі доходять до замовників із запізненням в декілька днів. А через збільшення терміну обороту вагонів зростає і їх дефіцит. Все це призвело до того, що поставлено під загрозу навіть виконання президентської програми "Велике будівництво".
Для того, щоб змінити поточний стан справ, "Укрзалізниця" потребує двох речей: професійного керівництва з досвідом роботи на залізниці та боротьби з корупцією, яка досягла катастрофічних масштабів. Однак, судячи з усього, Міністерство інфраструктури не має наміру вирішувати жодну з проблем. І знову рекомендує призначити до наглядової ради УЗ Сергія Лещенка – журналіста, який нічого не знає про залізницю і при якому корупція в УЗ лише на закупівлях склала 8 млрд грн.
Проти його призначення різко виступила тимчасова комісія з УЗ, створена в Раді. Однак влада зайняла кругову оборону: ніхто не говорить, хто рекомендував і хто дав розпорядження повернути Лещенко в наглядову раду УЗ. Прем'єр-міністр Шмигаль, відповідаючи на ці питання, переадресував їх міністру інфраструктури Кубракову. Однак Мінінфраструктури, відповідаючи на відповідний запит журналістів, не змогло надати інформацію, посилаючись на те, що міністерство "не є органом управління" Укрзалізниці" і розпорядником запитуваної інформації".
Втім, кадрова плутанина є лише верхівкою айсбергу під назвою "УЗ". В його основі – як і раніше хронічна збитковість через неефективний менеджмент.
За підсумками першого півріччя 2021 року УЗ отримала 1,4 млрд грн збитків.
Витрати залізничного монополіста на паливо та електроенергію збільшилися на 25%, адміністративні витрати – на 30%. Чинники такого зростання залишаються загадкою, адже в зазначений період ціни на електроенергію були надзвичайно низькими, а вантажообіг постійно знижувався. Компанія, що покликана допомагати бізнесу перевозити вантажі, поступово перетворюється в проблему для підприємців. Створений керівництвом УЗ дефіцит вагонів значно обмежує можливості експортерів. Отже, держава отримає менше податків та експортної виручки.
Стан УЗ як стратегічного транспортного підприємства створює ризики не тільки для транспортної галузі, а й для всієї економіки. Вважаю, що уряду треба жорсткими рішеннями почати структурну реформу "Укрзалізниці". Тільки так можна привести до ладу цю державну компанію. Час очікувань та обіцянок минув, настав час діяти.