На тлі різкого обвалу світових цін на метал і залізну руду в кулуарах Ради почастішали розмови про новий виток економічної кризи найближчої осені. Багато моїх передплатників запитують, чи так це?
Давайте розберемося. Дійсно, українська економіка критично залежна від експорту, а зниження світових цін на метали – це дійсно дуже і дуже погано. Проблема в тому, що експорт чорних металів і залізної руди – це третина всіх наших зовнішніх продажів. У минулому році таким чином в економіку надійшло майже 13 мільярдів доларів. А це відрахування в бюджет, стабільний курс долара і т. ін.
Ще один важливий нюанс – працюючи, як єдиний механізм, всі галузі економіки між собою тісно взаємопов'язані. Іншими словами, один долар ВВП в металургії створює більше п'яти доларів ВВП в суміжних галузях. А один тільки гірничо-металургійний комплекс – це майже 600 тисяч працевлаштованих українців.
До середини серпня все було чудово, ціни на руду і метали росли, чим, в принципі, всі були задоволені, але в серпні – за різних зовнішніх чинників, у які я не буду заглиблюватися, ціни почали різко падати. Одна тільки руда втратила до третини вартості.
Це не катастрофа, але дуже тривожний сигнал.
Проблема в тому, що через падіння цін на експортні товари, в країну різко скоротиться надходження валюти. А враховуючи, що взимку ми активно імпортуємо енергоресурси, курс гривні просяде. Це призведе до зростання цін на товари імпорту та – цілком ймовірно – до можливого стрибка інфляції.
Але найдивніше, що в такій складній ситуації влада продовжує тиснути на українських експортерів руди і металів підвищенням ренти на видобуток, тарифів на вантажні перевезення та перевалку в портах.
Будь-який економіст-першокурсник скаже, що подальший тиск на галузь, яка забезпечує країну третю валюти, призведе до повного занепаду всієї економіки. А слідом – новий виток падіння ВВП і експорту, зростання безробіття.
У нових обставинах, в умовах падіння світових цін на метал і руду, політика держави повинна бути спрямована на підтримку конкурентоспроможності ключовій галузі економіки. Не потрібно ускладнювати становище виробників руди і металопродукції. Розумно, навпаки, підставити плече ГМК. В майбутньому це окупиться сторицею.