Міністерство інфраструктури розпочало чергову "реформу" на залізниці. На сайті МІУ з'явився проєкт наказу, який передбачає запровадження обов'язкового обмеження терміну експлуатації вантажних вагонів до 22 років. Документ, як на мене, настільки ж цікавий, наскільки і фантастичний. Не знаю, хто в Мінінфраструктурі вигадав цю ідею, але з математикою, статистикою та логікою він точно не товаришує. Щоб довести це, достатньо навести декілька ключових цифр.
Згідно з розрахунками експертів, якщо наказ МІУ набуде чинності, списати доведеться близько 75 тис. вагонів. Це величезна кількість у масштабах української економіки. За попередніми оцінками, серед них обов'язковому списанню підлягають 63% усіх напіввагонів і 100% зерновозів. Щоб побудувати таку ж кількість нових вагонів, знадобиться щонайменше п'ять років. Це за умови, що всі вагонобудівні заводи України працюватимуть у три зміни та матимуть доступ до безперебійного фінансування. Для забезпечення останнього знадобиться космічна сума – 107 млрд грн.
У бюджеті таких грошей немає, у бізнесу та міжнародних партнерів теж немає. "Укрзалізницю" не беремо до уваги — їй би зі своїми боргами розрахуватися. Тобто отримуємо ситуацію, коли виробництво нових вагонів за п'ять років буде неможливим. Процес може зайняти набагато більше часу, але цього часу насправді немає. Подумайте, а що всі ці роки робитиме український бізнес, який залишився без вагонів і втратив можливість виконувати експортні контракти? Неважко здогадатися, що багато промислових підприємств доведеться закрити, а їх працівників звільнити.
За оцінками експертів, транспортний колапс, спричинений дефіцитом вагонів, обійдеться економіці щонайменше у 2 млрд дол. на рік. Якщо припустити, що якимсь фантастичним чином гроші знайдуться і нові вагони збудують за п'ять років, економіка втратить не менше 10 млрд дол. Експортний потенціал країни за цей час буде безповоротно втрачений. Кому тоді будуть потрібні вагони? Упевнений, що чиновникам МІУ треба припинити займатися нісенітницею та звернути свою увагу на реальні проблеми, такі як, наприклад, дефіцит локомотивів, середня зношуваність яких становить 96%. Без них вагони точно не поїдуть, а ось без недбайливих чиновників країні буде краще.