Магія і містика – саме те, що пасує до зимових свят, які можна провести не лише за веселощами чи застіллям, але також з новою та цікавою книжкою в руках. У цій добірці – найкраще з новинок на будь-який смак і вік, де міське фентезі сусідує з відьомським романом і філософською притчею, а все разом створює непідробну атмосферу читацького свята.
Ганна Городецька. Інша Марія. – К.: Дім Химер, 2021
Цей дебютний роман – недаремно застерігають нас видавці – демонструє на цілком фаховому рівні те, як з прадавніх народних звичаїв народжується сучасна міська магія. Таке, ясна річ, не можна оминути, тим паче в контексті зимових свят, які завжди відсилали нас до традицій сивої давнини, з казковим таїнством Різдва, ворожінь і містерій. Цього разу це не просто історія київської відьми, це історія самого Києва – з його містичними топонімами, чаклунською спадщиною, демонічними артефактами. І це не дивно, адже авторка досліджує український фольклор, використовуючи власний досвід, отриманий у Софійському соборі, який ліг в основу роману. Вражає також структура мовлення, вигаданий стиль, яким ведеться розповідь. Спершу здається, ніби ми справді на Козиному болоті, як тисячу років тому називалася територія сучасного Майдану Незалежності, а потім виявляється, що саме так налаштований ракурс бачення нашого сьогдення в головної героїні з темним відьомським минулим. "Марія вийшла з під-землі і стала на рівну поверхню колись багнистого Козиного болота. Пахло пересмаженою швидкою їжею. Тут пропонували те саме, що й у лабіринтах підземелля, – дорогий і дешевий непотріб". Не одразу второпаєш, що мова про сучасний Київ з його метро і "трубою", а коли втягуєшся у цю гру, стає цікавий цей ракурс споглядання, а також перебіг подій, які стаються в місті після появи у ньому дівчини. Яка, аби не спойлерити, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. І саме з її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
Галина Пагутяк. Путівник розгублених. – Л.: Піраміда, 2020
Магічний світ Карпат у цьому романі-містерії – це лише ворота до того всесвіту, куди мандрує з Калинівки коло Острополя головна героїня на ім’я Марія. А разом з нею – Йона, син Іцка і Ривки, з Острополя, що на Поділлі, а також Юсуф, старий дервіш, із села в Албанських горах. Мандрують вони до Святого міста Єрусалиму, і шлях був би непростий, якби не печера в Карпатських горах поблизу села Підзахаричі – своєрідний термінал до небесного і земного Єрусалиму – якою дістаються мети наші герої. Але до цього далеко, як у кожній, навіть короткій біблійній історії. "Ось Марія, яка лежить в крові чоловіка і сина, руки і ноги в неї зв’язані, рот заткнутий кляпом, вона намагається відкотитись у темряву… Ось Йона, з раною в нозі, що не перестає кровити, у важкій від болота шинелі, заповз до печери в Карпатських горах, і вґвинчується в її нутро, наче вуж, якому настав час змінити стару шкіру". Тож і Марії з її одержимістю, і Йоні з його демонами, і навіть Юсуфові із запечатаними вустами судилася далека дорога з безліччю пригод, про які розповідає відома авторка, чий магічний стиль розпізнається з перших сторінок…
Філіп Пулман. Магічний ніж. – К.: Nebo BookLab Publishing, 2020
Це продовження захопливої історії про відважну дівчинку Ліру Белакву, яка вже мандрувала далекими краями, де жили ведмеді в обладунках, підступні відьми та викрадачі дітей. В її світі кожен мав свого демона – щось на зразок душі у вигляді звірятка-тотема – кота, білки, вивірки. Цього разу Ліра та її деймон Пантелеймон із крижаного Свальбарда потрапляють у моторошний світ Чітаґацце. Це дивне місто, заселене Марищами, у якому зовсім немає дорослих. Разом з Лірою – її новий друг Віллі, разом з яким вона вкотре має пройти небезпечний шлях і розкрити страшну таємницю. "Віллі кліпнув очима. Потім застиг, припавши до стовбура найближчого граба, бо на перехрестя виїхала вантажівка й засліпила його фарами. Коли машина проїхала, він перебіг дорогу, тримаючи погляд на тому місці, яке досліджувала кішка. Це виявилось непросто, бо не було на що дивитися, та коли він підійшов ближче і придивився, то побачив його. Він побачив це місце під певним кутом. Так, ніби з повітря видрали клапоть -- квадратний клапоть трохи менше метра в діаметрі. Якщо дивитися на цю діру прямо, то її заледве можна було помітити, а збоку її не видно було взагалі. Угледіти її вдавалося тільки з іншого боку, та й то непросто, бо краєвид, який крізь неї проступав, нічим не відрізнявся від того, що був перед нею, – шмат землі, порослий травою та освітлений ліхтарем. Проте Віллі не мав сумніву: шматок землі з того боку діри є шматком іншого світу".
Г. Осадко, С. Дерманський, Ю. Ран, О. Чаклун, О. Давидова, Ю. Ілюха, М. Марченко. Сім святкових бажань. – К.: Читаріум, 2021
Ця книжка – справжній символ зимових свят, адже її автори розповідають про новорічну містерію в житті дітлахів з різних куточків світу. Хто здійснює їх бажання? Від кого вони отримують подарунки? Відомі українські дитячі письменники переповідають їх історії про чарівні пригоди, а кожна з оповідок проілюстрована найкращими художниками. Таким чином, на зимові свята можна податися у найвіддаленіші куточки світу, зробивши подарунок собі та дітям – справжнє книжкове диво: загадкове, містичне, таємниче, як історії про незнані краї та їх героїв. "Хрускіт сухих гілок та шурхіт осіннього листя линув лісом. Хтось важко, але впевнено спускався пагорбом, уже припорошеним першим снігом. Це велетень Гетельхайзер повільно спускався з Рудних тір і прямував до великого міста, яке мерехтіло внизу своїми вечірніми вогнями. Його печера ставала все холоднішою та похмурішою. Зима наближалася. Треба було запастися харчами, свічками і смаколиками. Гетельхайзер нікому не признавався, що полюбляє солоденьке..."
Кністер. Чаклунка Лілі та магічний переполох. Книга 2. – К.: BookChef, 2020
Ця книжка – одна з найпопулярніших історій про чари, яка перекладена сорока мовами і не раз була екранізована. І це не дивно, адже її головна героїня – не лише мала відьма Лілі, але й велика магія. Також є бабуся дівчинки, з якою та любить читати книжки. "Ви повинні знати, – застерігають нас, – що коли Лілі гостює у своєї бабусі, вони завжди розповідають одна одній казки. І не так, як це роблять інші. Ні, вони їх змінюють: додають щось тут і там або навмисно пропускають. З цього виходять справжні нісенітниці". Які саме, спитаєте ви? "Як тільки Лілі знову залишається сама, вона відкидає ковдру. Що ж там лежить? Звісно ж, Книжка чарів! Лілі шукає закляття. Чарівні закляття, які вона може використовувати для своїх казкових ігор із бабусею". Тож не були б обидві вони відьмацького роду, якби не переінакшували дійсність, вигадуючи самі собі історії, які Лілі одного разу вирішила "оживити". Наприклад, наворожити коня, яким їздить казковий принц, або поросятко, яке, признатися, не дуже пасує до бабусиної квартири. Не кажучи про коня. Проблеми, звісно, можуть бути не лише через те, що у цьому будинку заборонено тримати будь-яких тварин, але хіба це може зупинити нашу героїню?