Проїхавши вночі Мукачево та Ченадьєво, ми зупинилися на ночівлю в лісі біля дитячого табору "Водограй". На ранок ми дізналися, що з табору є стежка на водоспад. Висота водоспаду – близько 10 метрів, чиста вода і величезні камені, а найголовніше, що водоспад не такий популярний серед туристів, та й доїхати до нього на автомобілі практично неможливо.
Відвідавши водоспад і проїхавши майже 20 км по трасі, ми опинилися біля красивого замку "Шенборнів", який зараз перебуває на території одного з санаторіїв. Вхід для туристів коштує всього 10 гривень. Ми також подивилися на чудовий парк з вольєрами для козуль і оленів і випили води з джерела, багатого кремнієм.
Проїхавши ще 10 км, ми зупинилися на обід в одному з придорожніх кафе, в якому відмінно готують шашлик і бограч.
На вулиці зараз сильна спека, +34, і ми навіть починаємо мріяти про дощ. Але апогеєм дня став перехід через перевал. Серпантин і неймовірно круті схили – це пекло для велосипедистів. До ночі ми нарешті подолали цей злощасний перевал (спустившись з гори всього за 10 хвилин) і зупинилися біля бункера-музею часів другої світової. На жаль, до нашого приїзду він уже був закритий. Таке місце ми не могли пропустити і зупинилися на нічліг прямо біля бункера.
Ми заснули як убиті, втома і 100 км за спиною дають про себе знати.
На ранок ми все-таки відвідали музей. Як виявилося, це старий бункер лінії Арпада, його площа – близько 2 квадратних кілометрів під землею.
Бункер також включає в себе міні-музей артефактів часів другої світової і винний льох.
На виїзді з музею з нашою групою трапилося нещастя, Саша впав, здер собі коліно і отримав сильний забій плеча. На зборах шляхом голосування було вирішено відправити Сашу на поїзді до Львова, ну а ми повинні їхати далі.