Чим ближче наближається збиральна кампанія, тим більше кожного року з'являється новин про різні випадки рейдерства в полях – захоплення врожаю, захоплення землі та інше. Але навіть ті випадки, про які читаємо у новинних стрічках – це лише мала частина "айсбергу" проблем рейдерства і "тіньового ринку" сг продукції, а реальних масштабів обох цих явищ в Україні ніхто не знає.
Це й не дивно: люди, що працюють на значній частині паїв сьогодні, часто не мають коректно оформлених документів на землю, і продають вирощене на цих полях зерно за готівку, яка не обліковується державою.
Чому так? Процедура оформлення прав на землю сьогодні в Україні є дуже складною. Важко уявити собі всю бюрократію, які власнику паю потрібно пройти для отримання всіх належних документів на землю; всю кількість часу і поїздок в районні та обласні центри за всіма довідками. Саме тому у невеликих фермерів, які зазвичай працюють на власній землі, часто немає на це часу, а часто – і простого бажання проходити ці процедури.
Чому не виникає бажання? Тому, що коректно оформлена документація тобі потрібна, якщо ти хочеш щось зробити зі своїм майном – скажімо, продати чи передати у спадок. А до того можна працювати, вирощувати зерно чи картоплю, і "без паперів". Й оскільки сьогодні права продати свій пай землі сг призначення ні в кого немає – бо це заборонено мораторієм – багато хто і не піклується про вчасне і коректне оформлення документів на свій пай.
Але саме цим і користуються земельні рейдери: дізнаються, де є певні "прогалини" в оформленні документів, й атакують селян. Або ж власник землі помирає, документи на землю не оформлено належним чином, а його спадкоємці (особливо ті, що живуть далеко від паю) тим більше не хочуть витрачати час та сили на це.
У підсумку територія практично п’яти Києвів офіційно власника не має - 121,5 тис паїв загальною площею 390 тисяч га, згідно Моніторингу земельних відносин, вважаються невитребуваними. Тобто землями, які опинилися на півдорозі між колишньою колективною власністю колишніх колхозів та приватними земельними ділянками пайовиків. Зокрема, це землі, на які не було видано сертифікати, або земельні ділянки, визначені в натурі, але без оформленого права власності. Як наслідок, фактично люди, які мали б ними володіти, прав на цю землю не мають. Додайте сюди людей, які папери отримали, але нормально не перереєстрували, не переоформили тощо. Кількість "безхозної" землі вражатиме.
Саме тому найкращий спосіб для боротьби із рейдерством на землі – це мотивувати власників земельних паїв оформити всі необхідні документи на свою землю. А кращою мотивацією для цього, в свою чергу, буде дати їм право розпоряджатись повноцінно своєю землею – тобто зняти мораторій.
Згадайте приватизацію квартир – незатребуваних або недооформлених залишилося не так багато, хоча процедура реєстрації прав на житло також була непростою. Але, на відміну від володіння землею, всі знали, що нерухомість – це реальна власність, яку можна продати, з якої можна отримати прибуток.
Друга мотивація правильно оформлювати своє право на землю – це мати можливість використовувати її як заставу в роботі з банками – взявши кредит, скажімо, на купівлю сг техніки чи на розвиток виробництва. Але для цього, знов таки, потрібно запровадити легальний ринок землі, без якого земельні паї не можуть бути заставою.
В свою чергу, це буде вигідно не лише власникам паю, фермеру, але й державі. Адже коли фермерські господарства розпочнуть активно працювати з банками, вони матимуть подавати до банків детальну звітність. А це виведе з тіні врожаї, які сьогодні далеко не завжди обліковуються офіційно. А отже – й не оподатковуються.
І третє. Земельний ринок – це найефективніший спосіб для боротьби із земельною корупцією – і тим фактичним "розбазарюванням" земель, що зараз здійснюється під прикриттям не зовсім чесних державних службовців, які ухвалюють рішення щодо надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду, про зміну цільового використання ділянок, тощо. Ніхто настільки, наскільки такі чиновники, не є незацікавленими в мораторії на продаж землі, у збереженні status quo, або ж у відкритті ринку, але із максимальними обмеженнями, на яких можна буде "виростити" нові схеми. Адже створення ринку – і надання громадянам і бізнесу можливості офіційно, а не через "знайомства" і "схеми", отримувати землю для своїх потреб, залишить таких чиновників без їх постійного "заробітку".