Спостерігаючи та беручи участь у розмовах, які ми ведемо зараз один з одним, я бачу прообрази та чіткі контури всього двох майбутніх партій, приречених на одночасне існування.
Позиційне питання не нове і добре вивчене, але воно знову на порядку денному – націоналізм чи інтернаціоналізм?
Більше – у Telegram-каналі "Переміщені особи (DP)"
Якщо націоналізм, то ми розраховуємо тільки на себе. Ми як Ізраїль, оточений ворогами, і кому на думку спаде серйозно обговорювати, чому на землі обітованій не виконується музика Вагнера і чому держава не дозволила ідишу, так схожому на німецьку, співіснувати на рівних з івритом? Ми віримо лише у свою армію, у свою культуру, у свої цінності та у своїх людей, ставлячись до будь-якої міжнародної підтримки як до ситуативної – вона ніколи не буде достатньою. Ворог буде знищений воєнною перемогою.
Якщо інтернаціоналізм, ми відкриті для змін. Ми як Новий Світ і для уламків пострадянської імперії, і для Західного світу, з країнами якого можемо укладати союзи та відкривати небачені раніше нові форми міжнародного партнерства. Ми ні від чого взагалі не відмовляємось, намагаючись все перетворити на підтримку та користь України. Ворог буде знищений ідеологічною перемогою – на нього чекає внутрішня революція та розпад.
Хтось вважає, що буде окрема військова партія. Але успішної окремої військової партії не буде, як і не буде просто партії влади, що стоїть над націоналістами та інтернаціоналістами.
Але не буде і перемоги одних над іншими, бо й ті й інші щирі патріоти України. Буде 60/40, а не 80/20. Цикл за циклом націонал-патріоти будуть змінювати інтернаціонал-патріотів і навпаки.
Щоправда, спочатку, на жаль, відбудеться загальний великий срач і взаємні звинувачення.
Візьміть участь у обговоренні на Telegram-каналі "Переміщені особи (DP)"