У листопаді в Глазго відбудеться глобальний кліматичний саміт. На ньому Україна повинна буде представити Другий національно-визначений внесок до Паризької угоди. Цей документ вже затверджений Кабміном. У ньому український уряд приймає на себе зобов'язання знизити рівень викидів СО2 до 2030 року на 65% від рівня 1990 року.
На досягнення цієї мети, за оцінками авторів НОВ-2, потрібно 102 млрд євро інвестицій. Сума для української держави і бізнесу абсолютно непідйомна. Це більше, ніж отримала Україна за весь час незалежності. У документі йдеться, що гроші будуть залучені за рахунок міжнародних донорів. Але не сказано, яких саме донорів, на яких умовах і за допомогою яких механізмів.
Виходить, що в листопаді Україна дасть всьому світу явно нездійснену обіцянку. Для її виконаня, влада повинна буде визначити конкретні джерела фінансування декарбонізації промисловості. Таким джерелом, наприклад, може стати державний Фонд декарбонізації, якщо Рада прийме відповідний законопроєкт, який вже давно зареєстрований в парламенті.
Але Україні потрібен ще один елемент, без якого декарбонізація неможлива принципово. Цей елемент – металобрухт. Без брухту електрометалургія неможлива в принципі, а при доменному виробництві брухт дозволяє знизити викиди СО2 на 1,5 т. Це феноменальний показник, досягнення якого не потребує інвестицій в коштовні екотехнології. Але щоб це спрацювало, треба для початку наростити запаси цієї стратегічної сировини.
Ось тут і криється головна проблема. За вісім місяців 2021 року з України експортовано брухту в 20 разів більше, ніж за весь 2020 рік. Запаси брухту стрімко скорочуються, наближаючись до технологічного мінімуму. Це такий рівень запасів, нижче якого можуть початися зупинки металургійних заводів. При цьому вони, звичайно, взагалі не будуть виробляти викиди, але нам не потрібна декарбонізація за ціною деіндустріалізації.
Зупинка підприємств призведе до скорочення обсягів виробництва і звільнення працівників. Знизяться податкові надходження до бюджетів усіх рівнів. Особливо постраждають міста, залежні від роботи меткомбінатів.
Економіка до кінця року може втратити 1,5 млрд дол. валютних надходжень, що призведе до девальвації гривні та зростання інфляції.
Щоб врятувати металургію і гарантувати досягнення цілей декарбонізації, Україні треба ввести тимчасовий мораторій на експорт брухту до 2023 року. Відповідний проєкт постанови КМУ розробило Мінекономіки. Металурги дуже чекають затвердження цього проекту Кабміном, від цього залежить доля стратегічно важливої галузі і виконання міжнародних кліматичних зобов'язань.