В Україні досі переважає благовидне ставлення до чиновницького апарату, ніби люди готові працювати за малі гроші і нести велику відповідальність. Потрібно поміняти саму філософію. Чиновники державного апарату по природі шахраюваті, тому красти будуть. Які б моральні принципи не були у людини, коли вона сидить на мільярдних потоках і отримує зарплату 4 – 6 тисяч гривень, рано чи пізно у неї виникне крамольна думка: а чи не взяти грошей?
Якщо ми будемо виходити з того, що людина завжди схильна до пороків, у нас і сама філософія поміняється. Тоді ми будемо розуміти, що найбільш нормальна робота чиновника – це коли він отримує високу зарплату, але якщо візьме хабар, то буде жорстко покараний. Якщо зробити перше без другого, тобто підняти зарплату і не карати за порушення, то все одно будуть брати хабарі, ще більше. Така історія була зі штрафами ДАІ: коли їх підняли чи не в три рази, рівень хабарів теж виріс. Якщо до підняття суми штрафів людям потрібно було 50 гривень, щоб відкупитися, то потім треба було вже в півтора рази більше.
Те ж саме відноситься до чиновників-мільйонерів, які прийшли працювати в уряд. Зрозуміло, що людина буде вигоряти, якщо буде отримувати смішні 6 – 7 тисяч гривень, які раніше витрачала в ресторані за один раз. Потрібно виходити з того, що рано чи пізно спокуса настане, і чиновник почне торгувати. Швидше за все, інсайдерською інформацією.
Потрібно виходити з того, що хороша влада і хороший чиновник коштують дорого, і не треба на це ображатися, не треба розводити популізм з приводу того, що зарплата народного депутата повинна становити 6000 гривень. При тому, що в Києві на ці гроші родині навіть складно вижити.
У Грузії, наприклад, зарплата міністра – близько 3 тисяч доларів, а середня зарплата в країні – 300 – 350 доларів, тобто різниця – в 10 разів. Таким чином грузини отримують результат. Міністр розуміє, що у нього зарплата набагато вища, ніж по країні. Якщо він буде добре працювати, то буде отримувати ці привілеї, буде погано працювати – його покарають. У тому ж Сінгапурі величезні зарплати у чиновників, і нікому в голову не приходить порушувати закон, бо посадять.
Якби в Україні у народного депутата зарплата була 10 – 15 тисяч доларів, він би 20 разів задумався, а чи варто йому ризикувати, якщо його покарають. І чи брати хабар, який в Україні на такому рівні може скласти від 50 тисяч до мільйона за проведення голосування.
Але у більшості наших людей переважає ідеалістичне уявлення. Вони кричать і улюлюкають, що депутатам нарешті скоротили зарплату, що депутати і так жирують. Дорогі мої, не жирують! Якщо вони не будуть жирувати, то знайдуть спосіб заробити – за рахунок вас. І це буде коштувати дорожче країні, ніж якби ми заплатили депутату 10 – 15 тисяч доларів з паралельним покаранням за корупційні дії. Те ж саме стосується керівників державних компаній. Пам'ятаєте, був скандал, що глава правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв, бачте, отримує цілих 35 тисяч гривень. А очолює найбільшу нафтогазову компанію з мільярдними оборотами. Так я вам скажу, це маленька зарплата для такого рівня. Зарплата менеджера такого рівня повинна складати близько 20 тисяч доларів.
Тому головне питання – поміняти філософію світогляду українців. І державі поміняти відношення до чиновників, стати не ідеалістом, а реалістом і прагматиком.