Снаряд потрапив на територію школи. Фото AFP
5 листопада 2014 – чорна дата для Донбасу: на спортивному майданчику біля 63-ої школи Донецька через обстріли загинули двоє хлопчаків і ще четверо були серйозно поранені. На жаль, війна забирає життя не тільки дорослих, а й дітей. А тим, хто вижив часто доводиться стикатися з важкими наслідками: тривалим лікуванням, а часом і інвалідністю.
У перші ж години після трагедії Гуманітарний штаб Рината Ахметова надав всю необхідну допомогу для лікування учнів 63-ої школи. "Насамперед, я хочу сказати найщиріші слова співчуття рідним загиблих хлопців. І запевнити сім'ї поранених в тому, що ми зробимо все, щоб швидше поставити їх дітей на ноги. І ще, хочу спеціально сказати – ми нікого не залишимо в біді! Мій Гуманітарний штаб надасть усю необхідну допомогу постраждалим у цій трагедії", – заявив Ринат Ахметов. Гуманітарний штаб взяв на себе витрати з поховання дітей, а також надав кожній родині постраждалих і загиблих по 10 тис. гривень матеріальної допомоги. Велося і ведеться фінансовий супровід лікування – на медикаменти вже виділено понад 10 тис. грн. Крім цього, зараз з дітьми та батьками працюють психологи, які намагаються досягти емоційного відновлення школярів.
Фахівці приступили до роботи ще в лікарні – а з тими, кого вже виписали, продовжують спілкуватися по телефону: діти в будь-який момент (особливо, коли відчувають страх або пригніченість) можуть підняти трубку і поговорити з готовим вислухати тебе професіоналом. За словами лікарів, головне, чого потребують юні пацієнти, знайти похитнулася емоційну опору, знову побачити навколишній світ "в яскравих фарбах", повернутися до звичайного життя.
"Це була ініціатива з нашого боку – надати підтримку тим, хто вижив під обстрілом в 63-й школі, – згадує Ольга Мала, психолог Штабу, яка надає підтримку жителям в зоні військових дій і, зокрема, Донецька. – Форми занять у нас різні, але мета одна: зі старшим хлопцем малюємо, з молодшими читаємо казки і таким чином накопичуємо той ресурс позитиву, на який діти зможуть спертися. Також працюємо з двома мамами постраждалих – батьки самі висловили бажання звернутися до нас. Основне, що повинні отримати зараз діти, – відчуття тепла і турботи. Для них далі проблема – жити в звичайному житті, зберегти позитивну перспективу. Але всі ми розуміємо, що це поки тривалий, безстроковий процес, адже війна все ще триває".
Психолог стверджує, що висновки і рішення про закінчення лікування можна буде зробити лише тоді, коли діти опиняться в мирному житті – а поки, з очевидних причин, про це рано судити. Хлопці переживають страх, біль від втрати своїх товаришів – проте зараз на цю тему здатний говорити тільки старший з потерпілих, Олексій Лавренов.
Олексію – 21 рік. Хлопець, як і його товариші по нещастю, пройшов через шокове відділення та реанімацію. Переніс контузію і важкі осколкові поранення шиї, кінцівок і спини. Молодий чоловік розробляє ногу, ходить на перев'язки, але по квартирі ще пересувається на милицях. Біль у нозі не вщухає, хоча уламок витягли.
"Тепер йому потрібно неврологічне лікування, – розповідає Віктор Лавренов, батько постраждалого. – Спасибі Ахметову за матеріальну допомогу, яка як не можна до речі: у нас зараз важко влаштуватися на роботу, по три місяці сидимо без грошей".
Ще двоє хлопчаків залишаються в лікарні; в листопаді їх перевели з реанімації в звичайне стаціонарне відділення травматології. Хлопці поступово одужують: медики стверджують, що життю всіх постраждалих вже нічого не загрожує. Душевні шрами теж поступово затягуються – за допомогою фахівців з Штабу. Ось тільки війна на Донбасі триває – хлопці кожен день вони чують гуркіт обстрілів. За словами Ольги Малої, ніхто не знає, коли настане мир – в тому числі, і в душах поранених дітей.