Жителі обмінюють меблі та одяг на продукти. Фото: соцмережі
У Донбасі люди похилого віку вийшли на вулицю з простягнутою рукою, а інші змінюють одяг і предмети побуту на їжу. Найстрашніше, що якщо стан речей не зміниться, то Донбас може скотитися в безодню криміналу – масштаби грабежів і розбою стануть неймовірними. Причини цьому дві – немає грошей і немає їжі. Сегодня.ua поспостерігала, як донеччани намагаються вижити в цій ситуації.
"Стояла в черзі до каси на автовокзалі. Підійшла жінка, з вигляду пенсіонерка, і сказала: "Вам всім треба кудись їхати, і мені теж треба, але у мене немає грошей на квиток. Мені потрібно всього 50 гривень, допоможіть, будь ласка!" Черга відразу очі в підлогу. А жінка ледь не плаче. Попереду стояв хлопець дістав "десятку", я полізла за гаманцем, хтось теж простягнув гроші. Назбирали грошей, жінка відразу в чергу за квитком встала, дякує всім, плаче – неможливо спокійно дивитися на це. До чого дожилися!" – розповіла свою історію донеччанка Марія Кравець.
Раз у раз у Донецьку з'являються і розростаються стихійні ринки, на яких продається все – від старої пральної машинки до цвяхів. Літні люди виносять на продаж все, що є в квартирі, щиро вірячи в те, що комусь знадобиться моток пряжі або підшивка журналів "Робітниця" за 1985 рік. "Є така фраза, розхожа в інтернеті: "Деякі люди похилого віку соромляться попросити грошей на вулиці, тому вони продають книги, викрутки і герань. По-моєму, нам всім терміново потрібна герань!", – говорить донеччанин Євген Кміть. – У мене вдома вже ціла колекція таких "гераней", щоправда, вони кактуси, куплені за 5-10 гривень у бабусь".
Нерідко пенсіонерів можна зустріти і біля входу у великі магазини. "Нещодавно я зіткнулася з бабусею, яка у супермаркету пропонувала перехожим купити том Пушкіна за п'ять гривень, – ділиться донеччанка Анастасія Токарєва. – Було відразу видно, що біля входу вона стоїть від безвиході: жінка була акуратно одягнена і постійно дивилася кудись вниз, немов їй соромно. Якщо чесно, мені книга не особливо була потрібна, тому я просто віддала їй п'ять гривень. Ви навіть не уявляєте, скільки радості я побачила в її очах, це складно передати. Подякувавши, вона тут же зникла в магазині. Видно, гроші їй дуже були потрібні. Зараз пенсіонерам найважче, нерідко можна зустріти на касі літніх людей з кульком копійок. Якось раз я бачила касира, яка у дідуся відлічувала потрібну суму, перебираючи монети по 5 і 10 копійок. Але ніхто не зудів і не лаявся в черзі, всі розуміли, що зараз дуже складно".
Є й ті, хто доведений до абсолютного відчаю. Так, донеччани діляться спостереженнями, коли старички в магазинах просто просять хліба. "Скільки зустрічала таких – ще жоден продавець не відмовив! – зазначила мешканка Донецька Юлія Польченко. – Просто віддають батон або паляницю дідусеві або бабусі, ще й м'якші вибирають. Я колись сказала, що оплачую цей хліб, так продавщиці на мене руками замахали: "Ви що, ми ж не звірі!"
Ще один спосіб впоратися з проблемами донеччани знайшли в обміні речей на продукти. Перші спроби цього були помічені в Луганській області, коли на стовпах з'явилося оголошення про продаж або обмін на продукти ванночки, столика для годування та інших дитячих речей. Зараз це явище прийшло і в донецький регіон. Міняють дитячі речі на крупу і картоплю, шуби – на м'ясо. "Моя подруга віддала німецький молоковідсмоктувач молодій жінці, яка недавно народила, взамін на півтуші свині, бо не було грошей закупитися, – повідала донеччанка Ірина Лютова. – Дивно і смішно, але сім'я забезпечена м'ясом на зиму, а маленька дитина завдяки корисній штучці – материнським молоком".
Цікаво, що в ломбарди закладати фамільне золото донеччани не особливо поспішають, посилаючись на низькі розцінки у позикодавців. В основному, туди несуть побутову техніку та дорогий одяг, воліючи золоті каблучки і срібні ложечки зберігати до останнього.