Біженці. Повертаються додому, незважаючи на вибухи і перестрілки. Фото AFP
На схід почали повертатися тимчасові переселенці. Серед них – не тільки ті, хто їхав у мирні області України, а й ті, хто втік від обстрілів в Росію. Повертаються люди навіть в міста, які до цих пір окуповані бойовиками. "Сегодня" поспілкувалася з тими, хто, незважаючи на бомбардування і обстріли, повернувся додому, і дізналася, як їм жилося в гостях у сусіда.
ЯК В РОСІЇ . Як повідомила федеральна міграційна служба РФ, починаючи з квітня цього року, до Росії приїхали близько 820 тис. українців. Але лише близько 130 тис. попросили тимчасовий притулок, решта ж сподіваються, що війна закінчиться і вони зможуть повернутися додому. "Місяць тому, коли почали бомбити околиці Макіївки, я взяв сім'ю і поїхав до родичів в Курськ. Взяли з собою всі заощадження: $ 700, 10 тис. рублів і 3500 грн, – розповів нам макіївський шахтар Олександр. – Там ми стали жити у родичів в трикімнатній квартирі. Але, мабуть, їх не влаштовувало, що ми приїхали з дитиною – адже доньці хотілося і побігати, і погратися. Загалом, через 4 дні ми почали шукати собі іншу квартиру. Родичка, до якої ми приїхали, вирішила не упускати можливість заробити, і запропонувала нам зняти квартиру у її дочки – мовляв, здам дешевше, не за 8 тис. рублів, а за 6 тис. Ми погодилися, робити було нічого, хоча і неприємно, що родичі вимагали з нас гроші. Я за фахом будівельник, тому роботу знайшов швидко: влаштувався неофіційно (офіційно без реєстрації РФ не беруть) на будівництво місцевого бізнес-центру, плиточником. Але тиждень відпрацював і нічого не отримав: бригадир заявив, що я нібито нерівно поклав плитку. Простіше кажучи – мене "кинули". З багатьма нашими там так чинять. Але люди терплять і сподіваються скоро повернутися додому".
НАЗАД ДОДОМУ . За словами Олександра, його родина прожила в Курську 22 дні. А потім, вирішивши більше не витрачати грошей на оренду чужої квартири, поїхала додому до Макіївки. "У Бєлгородській області нас зупинив патруль ДАІ. Інспектор, перевіряючи документи, запитав, куди прямуємо. Я йому відповідаю: в рідний Донецьк. Він мені каже: "Там же війна", – на що я йому вже відповів: "Зате там дім!". Приїхавши до Макіївки, зрозумів: мало що змінилося. Вчора на околиці горів танк бойовиків, часом немає мобільного зв'язку, у кожного другого в будинку автомат", – розповідає Олександр. Він більше нікуди виїжджати не збирається: "Я зрозумів, що в Росії ми нікому не потрібні".
Анна Вольцева, що приїхала в Москву з рідного Шахтарська 15 років тому, підтверджує: не всі біженці "приживаються в чужому краю". "Коли почалася АТО, до мене з Шахтарська перебрався мій дід. Але побув три тижні і повернувся: йому стало не по собі від того, що під Шахтарськом у нього не прибраний город". Психолог Лілія Власова вважає, що потік переселенців з РФ буде збільшуватися: "Люди повертаються на схід не тільки тому, що не можуть пристосуватися до нових умов життя. Для них важливе відчуття, що вони вдома, й потрібні Батьківщині".