Черга на КПП. Фото: AFP
На Донбасі кожен намагається заробити як може. Пощастило тим, у кого залишилася стабільна робота і зарплата. Ті ж, хто змушений працювати сам на себе, поділилися секретами донецьких заробітків. Сегодня.ua поспілкувалася з донеччанами і дізналася, що головні друзі і помічники жителів окупованих міст – "залізний кінь" і комп'ютер.
На колесах
Транспортна блокада Донбасу різко підвищила попит на послуги перевізників. Тепер це один із найдохідніших бізнесів. Донеччанин Юрій Красенко зараз фактично виживає за допомогою кредитного мікроавтобуса. "У мене 18-місний "Мерседес", я на ньому воджу людей з Донецька до Москви і назад. За коло мені платять 36 000 рублів. Цього вистачає, щоб жити і виплачувати кредит в українському банку", – поділився Юрій. За його словами, візництво в Донецьку зараз найбільш відносний нормальний засіб виживання. "Звичайно, бензин "з'їдає" дуже багато грошей, та й газ недешевий. Але хто на автомобілях – ті вичавлюють з них все що можна. Їздять, возять, у таксі працюють. У таксі, правда, із заробітками не надто – замовлень мало. Але це краще, ніж нічого", – вважає Юрій.
Фото: Соцмережі
Вигідно возити з Донецька не тільки в Росію, але і на підконтрольну українській владі територію. Колишній донецький підприємець Віктор Козлов в мирний час мав на Путилівському ринку дві торгові точки. Чоловік каже, у вересні минулого року в результаті обстрілу вони обидві згоріли. Тепер на своєму позашляховику "Мітцубісі" він перевозить мирних жителів з Донецька в Маріуполь і назад. Після скасування пасажирських автобусів подібний бізнес в шахтарській столиці процвітає. "Не "катається", напевно, тільки ледачий, ну або ті, у кого машини немає", – зазначає чоловік.
За свої послуги Віктор бере стандартну таксу – 250 гривень з людини. "Людей знаходжу через інтернет, точніше, вони мене. Виїжджаємо о п'ятій ранку і вже до полудня, якщо пощастить, приїжджаю до Маріуполя. На бензин йде десь 250 гривень, все інше моє. Плюс всякі посилки і документи передаю, можу при необхідності поштою відправити, – пояснює Віктор. – Люди всякі попадаються, навіть курйози бувають. Наприклад, якось віз жінку, а на КПП прикордонник попросив відкрити її сумку, і зацікавився вмістом дволітровою пляшки. Я візьми та й скажи навмання, мовляв, компот . Добре, що він не понюхав – там виявилося два літри самогонки, але це я вже потім дізнався, коли від'їхали. За такий обман нам могли і багатогодинний огляд влаштувати".
Ще один донеччанин Максим Савушкін возить земляків у Маріуполь і Волноваху, але не тільки довозить, а ще розвозить по установам. "Там не кидаю, а вожу по всіх операціях – соцзабези, банки, фонди, нотаріуси та інше", – розповів Максим. Крім того, чоловік допомагає залишився на окупованій території донеччанам отримати банківські карти або переоформити пенсію. "Вартість переоформлення картки "Ощадбанку" – 500 гривень, переоформлення пенсії в Маріуполі без людини – "два кілограми українських цукерок", – метафорично називає ціну Максим, маючи на увазі дві тисячі гривень. Судячи з відгуків в соцмережах, всі хто звернувся до нього, задоволені.
Фото: AFP
"Юридично тут має місце бути кримінальне правопорушення, але за фактом – люди самі готові платити за те, щоб мати можливість вижити. Настільки серйозне ураження в правах жителів частини Донецької та Луганської областей не могло не призвести до появи такого "бізнесу" – сумнівного, але , як не дивно, життєво важливого", – поділився з Сегодня.ua юрист Дмитро Пілявін.
Безготівка – в нал
Оголошення, що закликають обготівкувати банківські картки, та ще й з доплатою, розвішані на кожному розі і стовпі в Донецьку. За виведення гривень з карти в рублевому еквіваленті обнальщікі згодні навіть приплатити, доважок становить від 30 до 40% від суми. На це клюють мало підковані в бухгалтерії громадяни, хоча ці відсотки призводять всього лише до ринкового курсу рубля. У кожному разі, обнальники заробляють і собі на хліб з маслом.
"Справа ця неважка – перевести в інтернеті гроші з картки на картку. Середній заробіток на таких операціях – дві тисячі рублів на день, певну суму я віддаю власникам магазину, де орендую місце під стіл для ноутбука. За обнал у гривні беру 5% від суми – українські банки здирають свої відсотки при кожній операції, треба ж якось відшкодовувати", – розповіла Сегодня.ua донеччанка Юлія. За її словами, вона знає, що її бізнес нелегальний. "Але якщо є попит – чому не можна зробити пропозицію? Ви б бачили пенсіонерів, які приходять знімати з карти свої нещасні тисячу гривень. Я ж бачу, що вони потім купують в магазині на ці гроші: найдешевший хлібець, найменшу рибку, картоплі півкілограма , пакетик молока. А якби не було нас, як би старі свої гроши отримали?" – говорить Юлія.
Безкоштовний пропуск, але за гроші
Спрощення системи перепусток якщо і полегшило життя жителів окупованих територій, то не сильно і неякісно. Зареєструватися в базі для одержання електронного пропуску для проїзду на контрольовану територію України – справа хоч і безкоштовна, але довга і трудомістка: то база висне, то пароль не приймається. Розуміють донеччани, призвичаїлися домовлятися реєстраційною системою, пропонують свої послуги з оформлення пропусків.
Фото: rbc.ua
Ціна коливається від 50 до 250 гривень, але в останньому випадку громадяни вимагають гарантій появи свого прізвища в списку. "За 50 гривень я можу тільки закинути документи на сайт або перевірити по базі документів, здані вони чи ні. А поїхати і знайти людину в списках на КПП – це вже інша справа і інші гроші", – поділився такою "оформлювач" на ім'я Сергій .
Придорожня їжа – дороге пригощання
Багато жителів Донбасу знайшли спосіб заробляти на нескінченних чергах біля блокпостів. Задоволені всі: і голодні водії з пасажирами, і підприємці, які заробляють на пиріжках з кавою. "У нас був старий самовар, ми його відчистили і принесли сюди, – розповіла мешканка Волновахи Олена, яка продає чай, каву і легкий фаст-фуд у КПВВ "Бугас". – топимо його чим доведеться, деревцями і гілочками, так що тут витрат особливих немає, тільки вода. Одноразовий стаканчик чаю коштує 6 гривень, кава – 7, з молоком – 8 гривень. З їжі: пряники – 10 гривень, печиво – 15. Люди беруть із задоволенням, дякують, бо не всі запасаються їжею, а стояти на блокпосту можна годинами".
Фото: Соцмережі
На Артемівському напрямку та ж картина: місцеві жителі кинулися продавати вздовж дороги випічку і напої. "Кава по 8 гривень стаканчик, чебурек – 9 гривень, пиріжки по 5-6 гривень, – розповів житель села Відрадне Семен Галич. – Кожен день по-різному: можу розпродатися за годину, можу півдня ходити. Пиріжки пече моя дружина, вони смачні , я гарантітірую! Кава і чай з пакетиків. Зараз вранці і ввечері прохолодно, попит на гаряче зростає. Заробіток за день невеликий, але стабільний".
Друге життя речей
Разом з блокадою в містах Донбасу стали масово відкриватися комісійні магазини. У коміссіонках можна знайти все – від норкової шуби до комп'ютерного процесора. Ціни – копійчані, особливо в порівнянні зі звичайними магазинами. Це вигідно для покупців і не дуже вигідно для продавців товарів, хоча, як вони зізнаються, це такий-сякий, але вихід із скрутного фінансового становища.
"Оцінюють речі, звичайно, дешево, та ще магазин забирає собі 30% від вартості, коли річ продасться. Але ми віднесли в комп'ютерну комісіонку запчастини від старого розібраного комп'ютера – так нам подзвонили через два дні, сказали, що наші запчастини розпродали і ми виручили майже 1000 рублів, – розповіла донеччанка Яна Жилкова. – Одяг так швидко не йде, але ми віднесли багато хороших речей, сподіваємося, якісь гроші визволимо за них. Хоча кожушок з мутона оцінили всього в 3500 рублів, а я купувала його в мирний час набагато дорожче і дуже акуратно носила. Пальто кашемірове – 500 рублів, а адже це справжня Італія! Ну хоч щось визволимо, бо з грошима стало туго".