Боєць Збройних Сил Олексій Кодьман провів у полоні бойовиків більше двох років. У тісній камері. Щоб звільнити сина, батько їздив до окупованого Донецька. Але додому хлопець повернувся лише в кінці 2017 року. Як звикає до вільного життя – в продовженні циклу "Після полону".
Два місяці на волі, з них лише кілька днів у рідному домі. Олексій Кодьман тільки повернувся зі столичного госпіталю. Відновлювався після полону.
Зустрічати Олексія і ще двох звільнених у рідному місті вийшли сотні тернополян. І це серед ночі.
Ніна чекала звільнення брата з осені 2015-го. На бойовому завданні Олексій потрапив у засідку бойовиків. Незабаром рідним надіслали відео.
Батько не зміг сидіти вдома. І відправився за сином. Але в обмінні списки Кодьмана включили тільки через два роки. За цей час, відзначає Олексій, вдома сталося багато змін.
Вже вдома. Але на душі неспокійно, каже Кодьман. Його товариші досі в руках бойовиків.
Кодьмани разом з рідними інших заручників створили громадську організацію "Звільнення з полону". І намагаються врятувати тих, хто залишився в катівнях бойовиків. Як тільки вдасться, Олексій мріє повернутися на службу в Держслужбу з надзвичайних ситуацій. До війни хлопець був рятувальником у пожежній частині. Після пережитого визнає: почав цінувати життя ще більше.