Житель Донецька. Фото: AFP
Рік війни на Донбасі, економічна блокада, а потім і введення спецперепусток на лінії розмежування принесли колись процвітаючому регіону злидні і тотальний дефіцит. Через відсутність товару закрилися великі торговельні мережі, практично кожному другому жителю регіону стали недоступні товари першої необхідності, а через відсутність палива – навіть громадський транспорт.
"У Петровському районі вже кілька днів не ходять маршрутні автобуси, – розповів Сегодня.иа донеччанин Олексій. – Дзвонили, скаржилися в адміністрацію міста, там відповіли, мовляв, палива немає на заправку. Тролейбусних і трамвайних ліній на нашому селищі просто немає, так що люди добираються пішки. Всі викручуються, як можуть, але пішки кілька кілометрів туди і назад далеко не всім під силу, тим більше в селищі залишилися практично одні старики. Фактично ми залишилися відрізаними від центру міста. Боюся навіть уявити, що буде далі. Зате два паради в місті провели – на це дизеля вистачило!".
Транспорт і пальне
Про те, що в Донецьку починається транспортний колапс, підтверджує і сайт так званої "міської адміністрації", де зазначено, що, наприклад, учора на автомагістралі міста вийшло аж 14 автобусів. Для порівняння: ще рік тому в середньому на міські маршрути виходило 110-120 муніципальних автобусів великої місткості. "Ціни на бензин та газ у Донецьку позамежні, вище на три-чотири гривні, і того не знайдеш, а вартість – всього 3-3,5 гривень (для порівняння вартість проїзду в Дніпропетровську складає 5,5 гривень), – поділився з нами водій однієї з маршруток. – Влада "ДНР" нам заборонила піднімати ціни на проїзд. А пасажиропотік впав удвічі, і ми працюємо просто в збиток. Я ще можу виходити на рейс лише тому, що машина нова, та й газ ще є, а як буде далі – навіть не знаю. Великі перевізники в такому ж становищі, та ще й бояться, що якщо почнуть бунтувати – весь автобусний парк просто "відіжмуть". А точніше, тепер це називається "повернуть державі"! Щоправда, чому це вони називають поверненням, незрозуміло".
Через брак паливно-мастильних матеріалів і в пошуках точок, де є бензин і дизпаливо, автомобілісти шерстять соціальні мережі і їздять по місту. "Сьогодні на форумі добрий чоловік виклав кілька заправних станцій, мабуть, єдиних, які в місті працюють, – каже донеччанин Олександр. – Я на одну приїхав – а там вже весь бензин розпродали. Я поїхав на іншу за списком, ледве встиг. Невелика черга, і я щасливий володар 10 літрів бензину. Більше дозволити не можу, по 23 гривні за літр. Якість – не дуже, але виходу немає. До речі, мало не за мною АЗС закрилася, працівники кажуть, що і у них останні запаси розкуповують". А таксист Володимир нарікає, що газових автозаправок і так залишилися одиниці, а там ще й недоливають. "Зупинився посеред дороги, хоча заправлявся так, що вистачило б надовго, – каже Володимир. – Заправників не проконтролюєш".
Фото: Соцмережі
А ось "допомога" від Росії, яка, за заявою бойовиків, прибуває в кожному "гуманітарному конвої", до простих обивателів не доходить. Разом з тим, дешевий, "як у Росії", бензин про який досі мріють прихильники "ДНР", так і продовжує залишатися за межами досяжності. Незважаючи на гарячі запевнення глави донецьких бойовиків Олександра Захарченка про те, що бензин у Донецьку буде коштувати дешевше, ніж на контрольованих територіях України, реальність така, що в шахтарській столиці він дорожче на 3-5 гривень. Також значно дорожчі запчастини та витратні матеріали для авто, тому автомобілісти не хочуть зайвий раз виїжджати на вулиці. І без того малолюдний Донецьк тепер виглядає ще більш безлюдними.
"У принципі різні дилери і СТО працюють, але перебої досить значні, – розповідає автомобіліст Ігор. – Я нещодавно мастило замовляв для своєї іномарки, так доставити його сюди обійшлося гривень на двісті дорожче, ніж, наприклад, у Маріуполі. Також і розцінки на послуги автослюсаря відсотків на 30 дорожчі, ніж на українській території".
Телефонний зв'язок
Варто зазначити, що ажіотаж у Донецьку виникає з найменшого приводу. Різні чутки тільки підливають олії у вогонь. Наприклад, недавні перебої в роботі мобільного зв'язку викликали небувалий попит на сім-картки працюючих операторів.
"Я сьогодні біля "Золотого кільця" проходив, так там торгаші на хвилі ажіотажу розпродають стартові пакети. Кричать: "Купуйте, поки є чим!", – розповідає донечаннин Олександр. – А коли взагалі весь зв'язок зник, вони по 100 гривень за стартовий пакет брали. Добре, що подібний варіант я вже давно передбачив, купив картки всіх операторів ще до стрибка цін".
Ліки і медикаменти
Тотальний дефіцит у Донецьку і з ліками. Наприклад, навіть найпростіший препарат "Нош-па", який раніше продавався практично в кожній аптеці, тепер дефіцит. Водночас ціни на медикаменти вдвічі відрізняються від українських. "Фактично у нас немає навіть самих ходових ліків – їх просто нізвідки завозити, – розповіла нам касир однієї з невеликих аптек у Київському районі. – Великі мережі давно пішли з ринку, були й такі, які просто розграбували. Деякі місцеві мережі ще викручуються, купуючи ліки в Росії. Але проблема в тому, що там закупівельна ціна вдвічі дорожча, ніж в Україні – звідси і ціни для більшості просто не по кишені".
Фото: Соцмережі
Дефіцит медикаментів відразу ж відправив у нокаут слабозахищені верстви населення і хворих хронічними захворюваннями. "У мене мама астматик і їй одного флакона препарату вистачає максимум на місяць, – поділилася з Сегодня.иа донеччанка Наталія Соколова. – Добре, що брат працює в Києві і передає рейсовим автобусом ліки, а так навіть не знаю, як би ми викручувалися. Потрібного нам препарату просто в Донецьку немає, аналог коштує цілих 600 гривень! Ціна такого ж флакончика в Києві – 300 гривень!".
Одяг та взуття
За останній рік донеччани неабияк обносилися – у військовій метушні, без зарплат і пенсій, відкладати на нові наряди здавалося божевіллям. Гроші йшли на їжу та проїзд. Зараз же, коли у багатьох з'явилися якісь джерела фінансування, жителі шахтарської столиці зрозуміли, що оновити гардероб стало проблемою. У тих магазинах, які ще працюють, ціни досягають надхмарних висот, а ринок як і раніше не радує ані якістю, ані ціною. Порятунком для не дуже вимогливих громадян стали нововиявлені секонд-хенди, однак не всі поки морально готові там купувати одяг.
"Дуже багато одягу я роздала бідним, і навесні виявилося, що у мене є тільки одні джинси і пара футболок. Пробіглася по магазинчиках – вони, швидше за все, розпродають залишки. Але віддавати за брендову ганчірочку до 500 гривень мені здається дикістю, а скрізь саме такі ціни. Немає хорошого якісного взуття, жіночої білизни, – поділилася донеччанка Ганна Алексейчук. – Хоча в магазинчику біля залізничних кас я побачила непогані туфлі для чоловіка. Але не купила. Напевно, їх ціна в 11 тисяч гривень мене збентежила. Для кого вони виставлені в блокадному Донецьку? Як жарт?".
Фото: Соцмережі
Косметика, парфумерія, гігієнічні приналежності – все, що раніше було доступним, раптом стало або дефіцитом, або непомірно дорогим. Виручають лише поїздки за межі неконтрольованих територій.
"Ще відкриваються комісійні магазини і процвітають ломбарди, де можна закласти цінні речі, – зазначила мешканка Донецька Галина Чих. – Але і в комісійних не завжди є те, що потрібно. наприклад, нову сукню для доньки на випускний у дитячому саду я так і не знайшла – взяли у знайомих на один день".
Продукти та напої
Найбільший головний біль для донеччан – продукти. Звичний асортимент канув в Лету, тепер доводиться задовольнятися тим, що є. Але магазини або світяться порожніми вітринами, або пропонують продукти російського виробництва. "На жаль, їсти їх неможливо, – зізнається донеччанин Олексій. – Ковбаси, шинка, консерви – все це, прямо скажемо, несмачно. Напої настільки віддають хімією, що страшно для дитини брати. Виявляється, ми звикли до продукції українських виробників, вони смачніші і дешевші. З Росії нам сюди привозять не масло і сир, а "масляний продукт" і "сирний продукт", тобто недоробки, як я їх називаю. Не зрозумію, скидають на Донбас весь свій неліквід, чи що?".
Фото: Соцмережі
В овочевих відділах магазинів вже немає достатку овочів і фруктів, м'ясні відділи також порідшали. Періодично зникають майонез і яйця, а пиво та вина з Росії, за запевненням донеччан, пити неможливо. "З м'ясом проблеми – його просто немає або воно виглядає, немов зі стратегічного резерву. До речі, пару разів у магазині натикалися на прострочені консерви. Добре, що привчилися дату виготовлення спочатку дивитися, а потім купувати", – каже донеччанка Ірина Карлаш.