Місцеві жителі вірять, що Донецьк знову стане українським. Фото: Соцмережі
Напередодні ювілейного, 25-го Дня Незалежності України жителі окупованого Донецька згадують минуле і вірять, що наступний день народження країни зустрінуть не в окупації, а у вільній Україні. Сайт Сегодня.ua з’ясував, як жителі шахтарської столиці відзначатимуть свято.
"Піднімали прапор, грали гімн, виходили солдатики в красивій формі"
Звичайно, в Донецьку зараз ніхто ні словом, ні ділом не готується до Дня незалежності України. Чиновники з відомств так званої "ДНР" навіть не полінувалися зайвий раз нагадати бюджетникам, що 24 серпня – звичайний робочий день, а не вихідний. "Обіцяли продзвонювати і перевіряти, чи всі на місці. Інакше порахують, що хтось вдома відзначає український День Незалежності... Ідіотизм якийсь!" – розповіла викладач одного з навчальних закладів Донецька Олександра.
Донеччани кажуть, що раніше День Незалежності відзначався в Донецьку нехай і не на широку ногу, але цілком урочисто – як личить українській спільноті і ніхто не влаштовував різних акцій проти державної символіки.
"Я живу біля Донецької обладміністрації, і раніше на День Незалежності завжди був якийсь святковий настрій. По-перше – вихідний, а по-друге, цього дня вранці урочистий караул з солдатиків в красивій формі, завжди піднімали державний прапор, грав гімн , – згадує донеччанка Єлизавета Прядко. – Через відкрите вікно було чутно, як чиновники вимовляють святкові промови, причому російською мовою – тоді на мову ніхто не звертав уваги. Було приємно дивитися, що люди організовуються, відзначають свято. На вулицях було повно української символіки , і ніхто не був проти – всім все подобалося. а тепер понаїхали сусіди, кажуть, що тепер жити добре, а при Україні – погано. Яке ж це погано? Тоді було добре і безтурботно, а зараз гірше нікуди".
Фото: Соцмережі
"Перший тост – за Україну"
Досі патріотично налаштовані мешканці Донецька не можуть зрозуміти: що змушувало їх земляків, шанувальників "руського міра", чверть століття терпіти Україну, живучи в українських містах, навчаючи дітей в українських школах і отримуючи гроші за роботу на українських підприємствах.
"Пам'ятаю, що деяких аж корьожило – мовляв, немає такої країни, Україна. І зараз багато хто так каже. Але як їхати за грошима – пенсіями або "дитячими" – то аж пил на дорозі стоїть. І дітей новонароджених везуть реєструвати до Бахмута, і купівлю-продаж квартир оформлюють в Маріуполі. І паспорт український ніхто не поспішає міняти на "денеерівський" папірець. – розповів житель Макіївки Олександр Єрмолін. – Я завжди цікавився: якщо ви так не любили Україну – чому не поїхали? На мене дивилися здивовано, мовляв , а навіщо? Ну ось, дочекалися вони приходу "руського міра" – і втекли від нього до тієї ж України. Тепер там сидять і клянуть, але мені їх не шкода і думка їхня нецікава".
Є й інша сторона медалі: військові дії на окупованих територіях змусили місцевих жителів переглянути свої погляди. Спроба насильно прищепити "руській мір" змусила багатьох донеччан заново полюбити Україну.
"Раніше ми особливо якось не відзначали День Незалежності. Вдома ніколи з друзями з цього приводу не збиралися – стіл не накривали. Ну, виходили до парку Щербакова прогулятися, концертну програму. Ставилися до цього з легким нальотом байдужості. Свято і свято. Зараз , живучи в окупації, ми набагато глибше почали розуміти цей день. Ми вже другий рік поспіль з парочкою друзів збиратимемося вдома на кухні і потайки від сепарів відзначатимемо день Незалежності, і перший тост буде за Україну", – розповів донеччанин Філіп.
З ним солідарна і мешканка Горлівки Еліна. "Раніше 24 серпня і святом для нас особливим не було – просто вихідний день. Ми були далекі від політики, хіба що біля телевізора іноді лаялися на всіх депутатів, президента і прем'єр-міністрів. Звичайно, за цей час краще ніхто з них не став. А коли у нас два рік тому забрали країну, ми стали відзначати день незалежності. Ні, ми не співаємо гімн під ковдрою і не носимо потайки вишиванку. Ми просто знаємо, що сьогодні свято – день народження нашої країни. і діти наші знають. Це головне", – говорить молода жінка, мама трьох дітей.
Парад ганьби і помста
Досі жителі окупованих міст не можуть забути найстрашніший День Незалежності в їх житті – 24 серпня 2014 року, коли головною вулицею Донецька пройшов ганебний "парад військовополонених" – близько ста полонених українських військових під збройним конвоєм бойовиків пройшли біля площі Леніна. Це "видовище" врізалося в пам'ять багатьох, навіть багато хто з шанувальників "руського міра" засудили цинічність цієї витівки бойовиків.
Фото: Соцмережі
"Через кілька днів ми дивилися в інтернеті фотографії з цього видовища і побачили на одній знайоме, хоча і перекошене в злобі обличчя. Жінка щось кричала в сторону військових, що проходять, і судячи з пози руки, щось кинула в них за секунду до того, як було зроблено фото. Цю жінку ми знали, вона власниця невеликого взуттєвого магазину біля Калінінського ринку. Природно, він перестав для нас існувати, і для всіх наших друзів і знайомих. комусь ми розповіли правду, комусь поскаржилися на погану якість товару (а там дійсно продається або дешеве одноразове взуття, або дуже дороге, але не менш одноразове) і порадили ніколи нічого не купувати в тому магазині. Як то кажуть, чим змогли – помстилися", – розповіла свою історію донеччанка Людмила Чабанова.
"В Україні давно вже не "совок"
Варто зазначити, що напередодні Дня Незалежності України бойовики, які окупували Донбас, знову заговорили про прийдешній наступ українських військ. Щоправда, місцеві жителі скептично ставляться до подібних заяв.
"Наступами нас лякають з завидною періодичністю. Кілька разів на місяць – стабільно. Зараз розмови ширяться, що до Дня Незалежності українські військові нібито наступатимуть. Звичайно, можуть бути якісь провокації, але, моя думка, що провокації більше вигідні місцевим бандитам, щоб звинуватити українську сторону. І навіть якщо українські військові отримають наказ на наступ – не думаю, що це буде підведено під якусь певну дату. В Україні вже давно не "совок", щоб покласти сотні людей під якусь річницю, помирати на свята любили тільки в СРСР", – вважає житель Донецька Сергій Ліхута.
Донеччанам не звикати до постійних провокацій і обманів бойовиків, віри їм не було і немає. Але жителі окупованих територій дуже хотіли б почути слова підтримки від своїх земляків-українців.
"Минулого року хтось із військових звернувся до жителів Донецька і сказав щось на кшталт "ми з вами, ми не вважаємо вас зрадниками, ми єдині в своїй країні". Буквально два речення, десять слів – а ефект був приголомшливим. Ми ледь не розревілися з подругами від цих слів: невже нас перестали поголовно називати "ватниками", "сепарами" та іншими образливими словами? Коли нас звільнять, я знайду такого військового – обов'язково обійму його. Він буде живий і здоровий, вірю в це", – поділилася донеччанка Катерина Триус.