Сотні тисяч сімей у прифронтових містах і селах сподіваються, що увійдуть у 2020 рік без обстрілів і втрат. "Сьогодні" вирушили до тих, хто вже вшосте зустрічає Новий рік у небезпеці. Там за найкращий подарунок вважають тишу. Наші кореспонденти стали свідками того, як готуються до святкування на краю війни – в селищі Водяне Донецької області.
"Звичайно, повиїжджали. В основному – молодь, тому що у них діти. А їм же в школу треба, десь вчитися треба. А в основному тут живуть тільки старі люди, ось такі як я – 76-88 років. Всі літні!" – розповідає мешканка Водяного Наталія Суслова.
У невеликому селищі біля лінії розмежування немає жодного магазину, а до найближчої лікарні – понад 30 км. Кожен другий будинок у Водяному – зруйнований, розповідає Наталя Суслова.
"Я два відра осколків з двору зібрала. Все було побито осколками", – говорить Наталя.
Її будинок на початку конфлікту потрапив під обстріл "Градів". Снаряди пробили стіни, але дивом не розірвалися. Доведена до відчаю жінка самостійно намагалася витягнути боєприпаси.
"Прив'язала його до своєї машини, підчепила, але через кут не витягнеш. Військові приїхали і витягли. А взагалі на нашій вулиці тоді шість штук потрапляло, але не один не розірвався", – згадує мешканка Водяного Наталія Суслова.
А потім Наталя припинила рахувати, скільки разів її життя висіло на волосині. Стреси і страх пережитого за якихось півроку підточили здоров'я.
"Я відчула, що на 9-10 кг схудла відразу. У мене почали випадати зуби. Я до війни читала газету без окулярів, але тепер втратила зір", – скаржиться Наталя.
Жінка показує фотографію, зроблену вісім років тому, в новорічну ніч. Тоді й уявити не могла, що востаннє святкує Новий рік з двома найдорожчими для неї людьми.
"У 2011 році ось помер мій рідний, єдиний брат, а потім, після нього, вмирає мій чоловік", – говорить Наталія Суслова.
Внаслідок місцевим жителям довелося залишити не тільки житло, але й домашніх тварин.
Спочатку котів, потім – собак. Наталя намагається врятувати всіх чотирилапих в селищі.
"Якихось підібрала з вулиці, якісь – свої. Мені їх шкода. Мишей ловлять, добре ловлять мишей", – розповідає жінка.
З ними і зустріне Новий рік. Сподівається, що – в тиші, яку місцеві так цінують. Святкових приготувань не планує.
"Ось, у мене росте на вулиці ялинка, у мене навіть є маленькі лампочки, я до війни вішала ці лампочки. Прикрашали, всі говорили: "Ой, як гарно!". А зараз немає у мене бажання", – говорить мешканка Водяного Наталія Суслова.
А ось у п'ятирічного Кирила з прифронтової Мар'їнки мрія про ялинку в цьому році здійснилася.
"Ялинки ми наряджали з татом і мамою!", – хвалиться Кирило.
Родині Ситників, яка ледь зводить кінці з кінцями, довелося віддати чимало грошей на свято для дітей. Щоправда – без хлопавок. Кирила з сестрами лякаються гучні звуки. Обстріли діти давно сприймають за феєрверки.
"Якщо десь почують, то кажу – це феєрверки пускають. Щоб діти не боялися. Тому що по-іншому я їм пояснити не можу", – говорить мешканка Мар'їнки Катерина Ситник.
На початку війни Віктор Ситник втратив улюблену роботу конюха. З тих пір перебивається випадковими заробітками. Живуть Ситники в режимі економії. Але їм, каже голова сімейства, ще пощастило. Адже крім роботи, могли втратити і будинок.
"Більшість людей в Мар'їнці хочуть переїхати додому, але у них ніяк не виходить. Будинків сто, десь так. З них 40% немає, вони знищені повністю. Їх вже ніяк не відбудуєш. Тільки – знесення, і по-новому будувати" , – пояснює житель Мар'їнки Віктор Ситник.
Тисячі таких багатодітних сімей протягом всього конфлікту підтримує Фонд Ріната Ахметова. З перших днів до прифронтової Мар'їнки доправляють продуктову допомогу. Яку місцеві вже давно називають "наборами виживання".
"Одна тільки подяка. Більше нічого не можу сказати", – говорить зі сльозами на очах мешканка Мар'їнки Катерина Ситник.
"Спасибі! Це одна людина в Україні, яка людям допомагає", – каже ще один житель Мар'їнки Михайло Островський.
Іван Санжаревський, голова місцевої Ради ветеранів, показує новий календар з побажаннями від щирого серця.
"Шановний Рінате Леонідовичу! Ми дуже вдячні за надану допомогу місту Мар'їнка, Мар'їнський район. Людина, напевно, яка з дитинства бачила горе, бачила збитки, і розуміє, що в такий скрутний час, якщо не знайдеться таких людей, допомоги, то люди, як би сказати, залишаться без нічого", – говорить голова Ради Мар'їнської районної організації ветеранів Іван Санжаревський.
В Піски і Водяне, де живе Наталя Суслова, цього разу продуктові набори доправляли під обстрілами. Але підтримка людям надійшла вчасно.
"Допомогу нам продуктову Рінат Ахметов дає. У нас же магазин є, але нічого там немає. Якби він нам це не давав, всі б з голоду померли. А де б брали? Велике йому спасибі за те, що він нам допомагає!", – каже мешканка Водяного Наталія Суслова.
Фонд Ріната Ахметова – найвідоміша благодійна організація України. Завдяки гуманітарній місії Ріната Ахметова на Донбасі врятовано понад мільйон життів.
"У січні продуктові набори отримають більше 14 тис. осіб, що проживають уздовж лінії зіткнення. Це діти, пенсіонери, люди з обмеженими можливостями. І найголовніше – набори виживання, це допомога, разом з якою до людей, які проживають у вкрай важких умовах, приходить надія і віра в те, що вони не одні", – заявляє керівник проектів і програм Фонду Ріната Ахметова Оксана Збітнєва.
Маленький Кирило з Мар'їнки біля ялинки загадує бажання, щоб батьки частіше посміхалися. А сестри – не боялися феєрверків.
Дорослі ж уже вкотре просять миру. І кожного разу сподіваються, що в наступному році він прийде на ці землі.
"Тільки щоб скінчилася війна, і все. Ось вся мрія", – говорить мешканка Водяного Наталія Суслова.
Нагадаємо, що в грудні бригади мобільної видачі Фонду Ріната Ахметова доправлять набори виживання жителям 38 населених пунктів, розташованих уздовж лінії зіткнення. Продуктові набори отримають 18 091 людина: діти, пенсіонери, люди з обмеженими можливостями.