Монумент Вічної Слави. Фото: ukrmap.biz
У Дніпропетровську народилися Герої Радянського Союзу Олександр Матросов і Олексій Богомаз, за наш регіон бився генерал Юхим Пушкін, а студент медінституту активно допомагав партизанам. Хлопець, якого не взяли в армію за станом здоров'я, став підпільником і не видав своїх товаришів навіть після жорстоких допитів. Сьогодні ми пропонуємо пройтися місцями бойової слави і згадати героїв.
Місце молодят і неформалів
Монумент Вічної Слави скульпторів Агібалова і Овсянкіна на проспекті Карла Маркса знає кожен дніпропетровець. Величезна стела, що пронизує небо, підноситься в пам'ять про партизанів і підпільників з 31 жовтня 1967 року. На пам'ятнику пронизливий напис: "Люди! Поки серця стукають, пам'ятайте, якою ціною завойоване щастя! Пам'ятайте...". Нижня частина пам'ятника – висічені з білого каменю фігури воїна, партизана і підпільника. На стелі, довжина якої 25,5 метрів, зображена жінка з вінком на голові, з факелом і пальмовою гілкою в руках. Вона уособлює Батьківщину-матір. Зараз це улюблене місце міських молодят — пари влаштовують фотосесії поруч із монументом Слави на знак поваги до тих, хто свого часу подарував нам мирне небо над головою. Недалеко від монументу Вічної Слави — стіна пам'яті Віктора Цоя, місце, де зустрічаються прихильники трагічно загиблого лідера групи "Кіно" і міські неформали.
Танк на згадку про Пушкіна
У тому ж 1967 році був споруджений пам'ятник генералу Юхиму Пушкіну на перетині проспектів Карла Маркса і Гагаріна. На згадку про генерала скульптор Ситник поставив на постамент танк Т-34. У серпні 1941 року на Дніпропетровщині розпочалися запеклі бої з фашистськими загарбниками. Захоплення Дніпропетровська обіцяло окупантам найкоротший шлях на Донбас. Найзапекліші бої велися в районі Діївки і Сухачівки. Танкістам під командуванням генерала Пушкіна вдалося утримати рубіж і забезпечити переправу підкріплення. 23-й танковий корпус генерала відзначився і в 1943 році, коли брав участь у визволенні Дніпропетровщини. Сам Юхим Григорович геройськи загинув 11 березня 1944 року біля села Новоіванівка Миколаївської області. Похований генерал у Дніпропетровську.
Приклад мужності від сироти
На Жовтневій площі стоїть пам'ятник Олександру Матросову, який створив відомий радянський скульптор і уродженець нашого регіону Євген Вучетич. Особа хороброго юнака з відчайдушним поглядом виривається вперед із сірого граніту. 27 лютого 1943 року 19-річний хлопець закрив собою амбразуру німецького дзоту і забезпечив успіх свого батальйону. Загинув юний стрілок-автоматник біля села Черемушки Псковської області. А народився він у Катеринославі в 1924 році. Хлопчик рано залишився сиротою і виховувався в дитячому будинку. Мужній вчинок змусив всю країну говорити про нього — про Матросова писали всі газети, зробивши з нього справжнього героя.
Найбільша діорама в Україні
До 30-річчя Перемоги на проспекті Карла Маркса, 16, звели діораму "Битва за Дніпро в районі Військове-Вовніги", де відтворені події визволення Дніпропетровщини в 1943 році. В будівлі найбільшої в Україні діорами можна побачити твір знаменитих військових художників Миколи Бута і Миколи Овечкіна, де в деталях зображена битва. Бійці на передньому плані зображені на повний зріст. Щоб відтворити справжню картину, були вивчені спогади учасників форсування Дніпра, документи, накази і зведення часів Другої світової війни. Під час форсування Дніпра було вбито 373 тисячі осіб, пошкоджено близько 5000 танків, збито близько 1200 літаків.
Пам'ятник підпільнику
Пам'ятник підпільнику Ігорю Клюєву вже десятки років стоїть на вул. Криворізькій. Коли почалася Велика Вітчизняна, Клюєв був студентом другого курсу Дніпропетровського медінституту. За станом здоров'я Клюєва не взяли в армію, але з перших днів окупації він включився в роботу підпільної організації під керівництвом Юрія Савченка. Підпільники збиралися в квартирі Ігоря на вулиці Гарібальді, 12, друкували листівки. Фашисти схопили Ігоря Клюєва 17 жовтня 1942 року і розстріляли у грудні. Загарбники довго катували хлопця, сподіваючись, що він видасть імена інших підпільників, але той мужньо мовчав. 29 квітня 1975 року в місті з'явився пам'ятник на честь мужнього студента.
Токар, став легендою
Завершимо свій похід біля меморіальної дошки Герою Радянського Союзу Олексію Богомазу на вулиці, названій на його честь. До війни Богомаз працював на трубопрокатному заводі. Війна застала Олексія на Тихоокеанському флоті. Колишній токар став офіцером, командиром стрілецького взводу. Про його геройства ходили легенди. Так, батальйон Богомаза за три дні з боями пройшов 120 км, звільнивши 26 населених пунктів. Загинув герой у 1944 році.