Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков опублікував на своїй офіційній сторінці у соцмережі "Щоденник терориста" – рукописні записи, які правоохоронці знайшли днями в схованці у підривників разом з готовим до використання вибуховим пристроєм. Нагадаємо, що свій арсенал злочинці зберігали на одній із виробничих баз Одеси.
"Будете читати – зверніть увагу, як мало думок про сенс і мету цієї "роботи". Адже ці записки – розмова з собою, зі своєю совістю... Але якщо про страх в однині: "мені страшно", то про наслідки – в третій особі або у множині: "...ми показали, що є люди, яким доля Одеси, зовсім небайдужа", – написав у поясненні до "щоденника" міністр.
"Сегодня" прочитала "Щоденник терориста" і підготувала витяги з опису окремих вибухів.
Судячи зі щоденника, терористи приїхали в Одесу 25 грудня 2014 року. При собі у них вже були запаси тротилу, гранат і детонаторів. Додатково зловмисники отримували боєприпаси в посилках, переданих через водіїв рейсових автобусів. Одна з таких "передач", з десятьма запалами, шістьма патронами для пістолета Макарова, гранатою і кількома кілограмами тротилу, прийшла напередодні Нового року.
ВИБУХ НА ГІМНАЗІЙНІЙ
"Я присів навпочіпки, вставив батарейку в годинник, переконався, що він пішов, розкрив парасольку і пішов. Йшов повільно, боявся посковзнутися і впасти, дивився по сторонах і боявся проскочити гучний ганок. Але ось і він. Нагнувся, поклав пакетик і ступив далі. Хотів перейти дорогу, але побачив дівчинку, яка говорила по телефону. Оглянувся назад і обімлів: за десять метрів від мене йшов здоровенний нацгвардієць у формі".
"Ноги хотіли бігти щосили, але я їх втримав і продовжував йти. Серце калатало десь у горлі від кількості адреналіну, що був у крові, а доводилося стримувати себе".
"Час минав, а вибуху не було. Нерви дзвенять, здавалося, що ще трохи і порвуться всі жили в організмі, і в цей момент почувся глухий звук, схожий на обвал землі на схилах. Оточуючі навіть не помітили, а я зрозумів, що пристрій спрацював. Ура! Тут же зателефонував Блогеру і додому дружині. Роботу зроблено".
ВИБУХ НА КОБЛІВСЬКІЙ, 42
"Порадившись, ми вирішили знімати заряд. Віддавати третій фугас, і ще з тротилом, ми вже не могли. Я пішов у машину за ножицями, щоб перерізати дроти живлення. Абсолютно чітко розумів, що це кінець – або підірвемося, або зараз приймуть. З-за рогу вийшов Ігор, у нього була якась дерев'яна хода, неначе ноги не гнутися в колінах.
- Не треба йти,- сказав він. Я не зрозумів, чому не треба, вибуху не було, навколо стояла тиша.
- Бахнуло, все спрацювало, можна їхати.
- Ти впевнений? – запитав я. – Ти точно впевнений?
- Так, усе гаразд, йдемо.
"Резонанс від цієї роботи був значний, кілограм тротилу і літр хорошої рідини справив ефект вакуумної бомби".
"Хостел зруйнований, п'ятеро мешканців тихо пішли своїми ногами, двох афронегрів винесли холодними в мішках (інструктори, вчили одеських правосеків)".
ВИБУХ В ОФІСІ ЛІДЕРА АВТОМАЙДАНУ
"Побачили патрульну машину, що стояла на узбіччі навпроти дворової арки. Вона була порожня, без ментів. Ми оминули її, і тут біля арки вийшов ментівський патруль, з автоматами. Я ледве ухилився від здорованя-сержанта, щоб не зіткнутися. Яким зусиллям волі ми утримали свої ноги від бігу (а втекти нікуди, порожня вулиця, так й кулі наздоженуть), не знаю! Ігор закурив, я зжував шоколадку, і ми понесли наш фугас далі.
"Ми повернулися на старе місце, зробили останнє підключення, вставив батарейку, почув хід годинника і ми пішли. До "Ніна-сервіс" було метрів сімдесят. Я з натягнутим на лоб капюшоном неквапливо робив крок за кроком. Попереду йшла дівчина з вівчаркою. Цьому собаці треба було обнюхати камінчик, йому ж невтямки, що в моїй руці пакет з годинником, котрий тікає".
"Ми чекали звуку… і рівно о 22.55 бахнуло! Ура! Потім пожартував, що під'їхав танк, опустив дуло гармати і садонув по конторі Резвушкіна".
Завершується щоденник описом вибуху в будівлі, де розташовувався офіс "Правого сектора", на Коблівській, 40, і підрахунками грошових сум, які були отримані або витрачені під час "роботи". Цікаво, що суми, вказані у доларах, а таких менше, не перевищують 100-150 одиниць, а в гривнях – не більше 1650.