Незважаючи на залякування, донеччани все ж продовжують псувати життя бойовикам. Фото: Соцмережі
У захопленому бойовиками Донецьку минув рік з дня останнього масового проукраїнського мітингу. Тоді, напередодні Першотравня, кілька тисяч донеччан вийшли на центральну вулицю шахтарської столиці під українськими прапорами і спробували пройтися маршем по центральній вулиці Артема. Але на колону прихильників єдності України напали люди з георгіївськими стрічками і російським акцентом, побили активістів, а деяких взяли в заручники.
Сьогодні, в Донецьку складно уявити місцевих жителів, які тримають в руках прапор України. У місті добре пам'ятають історію, як бойовики знущалися над патріоткою Іриною Довгань, яку бойовики так званої "ДНР" прив'язали до "ганебного стовпа". Або історію студентів, яких побили до напівсмерті в підвалі захопленого обласного управління СБУ за відкриту підтримку України. Втім, незважаючи на залякування і в буквальному сенсі смертельну загрозу, донеччани все ж продовжують псувати життя бойовикам.
Фото: Соцмережі
Ті, хто живе зараз у Донецьку, прекрасно знають, як багато на вулицях міста приїжджих "туристів". Місцеві жителі розповідають, що всюди можна почути російський акцент. Іноді городяни не пропускають нагоди "пожартувати" над приїжджими. "Був випадок у мене, з людьми в камуфляжі, – розповідає донеччанин Юрій. – Майже в самому центрі міста підходять до мене двоє, з автоматами за плечем. Питають: "Хлопче, підкажи як проїхати на вулицю Рози Люксембург? А то ми заплутали". Акцент у них ну взагалі рязанський. Я здуру і ляпнув: "А ви, бува, не десантники?". А у самого холодок по спині. Думаю, якщо зрозуміють, що знущаюся – пристрелять. Але, вони іронію не оцінили, лише негативно похитали головою. Загалом, вказав я їм трохи не точне напрямок – абсолютно в інший бік. Вони в машину стрибнули і поїхали. Хочеться вірити, що вони ще довго шукали дорогу".
Не дивлячись на те, що бойовики повністю контролюють Донецьк, в місті все-таки діє свого роду підпілля. Звичайно, ці партизани не пускають поїзди під укіс і не виробляють диверсії, підриваючи колони ворожої техніки.
"На вулицях міста раз у раз з'являються різні написи, – розповідає місцевий житель Олексій Тихонов. – То вірші Шевченка напишуть, то "ДНР = фашизм", то прапори українські малюють. І подібні написи, і малюнки можна зустріти всюди – в кожному районі. Нещодавно було, що на мосту по Ілліча намалювали українську символіку. Правда, це творіння бойовики швидко зафарбували. А в цілому, не можна не захоплюватися сміливістю цих людей. Адже за таке, не те що в підвал посадити – розстріляти можуть".
До слова, не так давно інтернет підірвав ролик, знятий місцевими жителями місто, які прямо на вулиці спалили прапор "ДНР". Звичайно, враховуючи сьогоднішні реалії, зробили це потайки. "Смердить, і погано горить, і у воді напевно не тоне – ось вона ваша лайнова республіка", – прокоментував автор ролика.
Втім, знайти українську символіку до настання зими можна було і на одному з адміністративних будівель міста. "Уявляєте, на фасаді будівлі красувався герб України! Це вже коли Донецьк був кілька місяців під контролем "ДНР". Наскільки подейкують, він дуже сильно дратував бойовиків, вони навіть приходили і вимагали його зняти, але їм відповідали, мовляв, герб прикриває величезну дірку в стіні, і якщо його зняти – треба чимось закладати. Природно, закладати нічим. Звичайно, зараз напевно вже зняли, але, протримався він неймовірно довго!" – поділився з нами донеччанин Олексій.
Псують життя бойовикам своїм "непатріотичним" настроєм не лише дорослі, а й діти. "Нещодавно розповіли дивовижний випадок, – говорить донеччанка Анастасія Кульбіда. – Троє бойовиків сиділи на алеї, а повз них йшли дівчина з дитиною років шести. Проходячи повз бойовиків, хлопчак візьми та й скажи голосно:" Мамо, ну коли вже Україна переможе?" Реакцію вояк навіть складно передати. Вони так подивилися на дитину, що проходила повз, що дівчина вся побіліла і мало не бігом від них далі пішла".
На жаль, сьогоднішні реалії Донецька такі, що батькам нерідко доводиться обсмикувати своїх дітей на вулиці. "Уявляєте, нещодавно гуляємо в центрі з дочкою, і вона мене питає: "Мамо, а ти знаєш, де знаходиться Україна?" Я природно проявляю інтерес, і тут вона так голосно показує на серце і каже: "Ось тут!" Добре, що ніхто не бачив, – ділиться донеччанка Анастасія. – А у друзів випадок був, коли їх дев'ятирічний син голосно на весь парк заявив: "Мама, мама, я тут всіх "ДНРівців" перестріляв і виграв за Україну!" Виявилося, він якусь гру в інтернеті знайшов і скачав на планшет. А потім тихесенько на лавці собі грав. Про всяк випадок, вони дуже швидко з парку пішли".