/ Фото: AFP
Донецький аеропорт Прокоф'єва після реконструкції в 2012-му виявився справжньою пам'яткою Донецька. Реконструйований, "посилений" новим терміналом, він був готовий приймати 1,1 мільйона осіб на рік. В ніч з 25 на 26 травня 2014-го повітряні ворота Донецька відкрилися війні. Аеропорт захопили озброєні бойовики, а потім відбили військові. З того моменту історія аеропорту червоною смугою пройшлася по долях тисяч українців. Зрештою, рівно п'ять років тому, 20 січня 2015 року ДАП припинив існувати як військова позиція, остаточно поринувши в руїни, але ще кілька днів військові продовжували утримувати територію вже зруйнованого аеропорту. 242 дня поділяють дві дати – 26.05.2014 та 20.01.2015, та вже рівно п'ять років відділяють нас від тих подій. У цій публікації згадуємо важливі цифри, пов'язані із захистом аеропорту, який вже став історією.
45 осіб – кількість бойовиків, убитих в першому бою за аеропорт
Аеропорт став "гарячою точкою" фактично відразу після його захоплення. 26 травня пресслужба Ради національної безпеки і оборони відзвітувала про успішне застосування армійського спецназу і авіації. Третина батальйону "Схід", або приблизно 45 убитих бойовиків – результат операції, проведеної військовими.
"26 травня підрозділи армійського спецназу за підтримки бойової авіації завдали удару по терористах, які намагалися взяти під контроль міжнародний аеропорт Донецька. Була задіяна штурмова і армійська авіації, проведено висадку десанту. Українські підрозділи діяли швидко і ефективно – були вбиті майже 45 бойовиків, ще кілька десятків поранені. Третина батальйону "Схід" була знищена силами АТО. В лавах бойовиків почалася паніка, деякі лідери терористів поспішно покинули місто. Українські підрозділи закріпилися в районі аеропорту", – говорилося в повідомленні РНБО.
З цього часу аеропорт і став місцем гарячого протистояння, а спроби вибити українських військових затяглися на понад 242 дні.
60% – частка від загальної російської військової допомоги, яка виділялася на штурм ДАПа восени 2014
Восени 2014 до 60% всіх російських збройних сил, що прибували на Донбас, йшли на посилення угруповання в районі Донецького аеропорту. Про це повідомляв координатор "Інформаційного опору" Дмитро Тимчук.
"Боєприпаси, що надходять з Росії, активно перекидаються в район аеропорту в Донецьку. Сюди прямує близько 50-60% всіх мінометних мін, артилерійських і реактивних снарядів, які надходять з РФ", – повідомляв Тимчук в своєму щоденному зведенні.
Уже тоді створювалася інфраструктура для ремонту бойової техніки, яка була пошкоджена під час спроб взяти ДАП.
"На Сніжнянському машинобудівному заводі (м.Сніжне) створена база з ремонту і відновлення озброєнь і техніки терористів. Устаткування, що надходить на ремонт, в основному брало участь в боях під Луганськом, Донецьком, Амвросіївкою, Кутейниковим і Старобешевим. Передова база ремонту та обслуговування бойової техніки бойовиків створена на базі ТОВ "Вуглемаш" в Донецьку", – писав Тимчук.
130 кілограмів – вага заряду "Тюльпан", яким били по аеропорту російські найманці
Ексглава зовнішньої розвідки Микола Маломуж в жовтні 2014 повідомив про застосування в атаках на аеропорт російської системи залпового вогню "Тюльпан", відзначаючи, що вона спеціально застосовується для руйнування укріплень.
"Застосовувалися танки, БТР, самохідні артилерійські установки. Згодом стали застосовувати системи "Град", "Ураган". А тепер підтягнули систему "Тюльпан", надзвичайно потужну, з боєзарядами до 130 кілограмів, які використовуються для нанесення ударів по бліндажах, укріплених спорудах. На озброєнні української армії "тюльпанів" немає. Це російська зброя", – говорив Маломуж в ефірі радіо Свобода.
Інформація з книги "АД242", створеної за участю Радіо Свобода
51 метр – висота зруйнованої вежі аеропорту ім. Прокоф'єва
Вежа Донецького аеропорту на момент здачі об'єкта в експлуатацію була найвищою в країні. 51-метрова вежа, що височіє над Донецьким степом стала символом оборони аеропорту. Багато днів по бетонній вежі била артилерія, але конструкція продовжувала стояти. Лише під кінець оборони, 13 січня 2015-го вежа впала. На момент руйнування вежа утримувалася українськими військовими.
"Не витримали конструкції на верхніх поверхах. Імовірно, вона зруйнувалася не вся. Весь цей час, диспетчерська вежа і новий термінал знаходяться під нашим контролем", – заявив тоді в коментарі для Segodnya.ua спікер військових Роман Туровець.
На наступний день сепаратисти почали поширювати через російські ЗМІ повідомлення про те, що українські військові покидають теорію аеропорту, але в штабі АТО цю інформацію спростували.
30 хвилин – час, за який Захарченко пообіцяв захопити аеропорт
Лідер угруповання "ДНР" Олександр Захарченко 15 січня 2015-го на пресконференції хвалився, що новий термінал аеропорту практично захоплений, а опір відбувається лише в р-ні населеного пункту Піски.
"Це, швидше не осередки опору, а люди, які замурувалися в будівлі, вони просто не здаються. Думаю, що впродовж 30 хвилин аеропорт буде повністю під нашим контролем", – заявляв Захарченко, додавши, що полонених немає.
При цьому, за його словами, в аеропорту українських військових знаходилося "Не більше 10 осіб".
Ватажок "ДНР" тоді помилився приблизно в 300 разів – аеропорт утримували не 30 хвилин, а 7 діб.
Спогади про події, що відбувалися 15 січня 2015-го, описані в мартиролозі "Оборона донецького аеропорту", виданому на початку 2020-го. Зокрема, укладачі з Національного військово-історичного музею України наводять цитату десантника Віталія П'ясецького, який говорить про застосування спроб бойовиків "витравити" захисників аеропорту за допомогою газових гранат.
"Найважче було, коли нас закидали газом. Ми думали, що це просто димовухи, але це був якийсь газ – очі сльозяться, нічого не бачиш, від кашлю аж вивертає. У той момент почалася якась паніка, і це було найважче. Потім ми призвичаїлися – стріляли по них і вони виходили з ладу", – йдеться в цитаті.
3 тонни – вага тротилу, який, ймовірно, застосували для підриву конструкцій терміналу
20 січня бої за аеропорт тривали, і військові, всупереч прогнозам сепаратистів, продовжували боротися за позиції. Тим не менш, деякі називають цей день закінченням боїв за аеропорт, тому що 20 січня аеропорт фактично припинив існувати, остаточно поринувши в руїни. Як згадують бійці, що знаходилися в терміналі в той день, конструкції руйнувалися буквально під ногами. Спогади Ярослава Гавянца.
"Цілий день 20 січня було тихо і це трохи нас бентежило. Як виявилося, під перекриттям, де ми розміщувалися, заклали три тонни тротилу. Від вибуху поверхи вниз провалювалися, хлопці, які сиділи посередині, потрапляли вниз. З 60 бійців в одну мить залишилося близько 20-ти, з яких вісім виявилися під завалами в дуже важкому стані. Я залишився живий, бо сів збоку на фундамент покурити. Відкопав автомат і побіг тримати оборону. Ворог зрозумів, що не з усіма розправився. Але триматися вже не було сил. П'ятеро за ніч померли від ран. Троє залишалися важко пораненими, з них двом перебило ноги. Важко було дивитися, як вони мучаться, а допомогти нічим не могли. Офіцерів серед нас уже не було. Старшина пішов до сепаратистів домовлятися, що ми кидаємо зброю, забираємо поранених і вони нас відпускають. Сепаратисти не погодилися на такі умови. Вони повідомили, якщо хочемо врятуватися, то треба здаватися. У мене в той час залишилося лише чотири ріжка набоїв, не більше й у побратимів. Коли зрозуміли, що допомоги чекати марно, то щоб врятувати поранених, старшина ухвалив рішення вранці 21 січня здатися в полон. Загалом нас залишилося 16бійців" , – наводиться цитату Ярослава Гавянца в свіжоопублікованому збірнику "Оборона Донецького аеропорту, мартиролог".
У травні 2015 інформацію про підрив трьох тонн тротилу озвучував і спікер ДУК "Правий сектор" Андрій Шараскін.
4 захисника аеропорту досі вважаються зниклими безвісти
Кількість загиблих в Донецькому аеропорту – дискусійна цифра, яка варіюється в залежності від способу підрахунку (наприклад, загиблі тільки на території аеропорту, або на підступах до нього). Найбільш точною цифрою вважається 100 осіб.
При цьому четверо людей з 80 Окремої аеромобільної бригади, яка захищала аеропорт в на початку 2015-го, вже 5 років вважаються зниклими безвісти:
- Бондар Олександр Володимирович. Старший солдат.
- Ковальов Юрій Анатолійович. Солдат.
- Кравчук Олександр Михайлович. Солдат.
- Степанишин Валерій Віталійович. Солдат.