4 шахтарів ДТЕК знаходилися серед 49 загиблих в літаку ІЛ-76, який був збитий в ніч з 13 на 14 червня під Луганськом. Загиблі гірники були покликані в Збройні сили України з Павлоградського району Дніпропетровської області – ШУ "Героїв Космосу", ШУ "Першотравенськ", ШУ "Дніпровське". Трагедія потрясла весь трудовий колектив ДТЕК. Компанія надасть допомогу родинам героїв.
У ніч з п'ятниці на суботу в Луганську сталася трагедія – загинули 49 українських десантників. Серед загиблих було четверо шахтарів ДТЕК, які виконували свій громадянський обов'язок. Всі вони – Каменєв Денис, Котов Олександр, Шостак Сергій, Малишенко Тарас – були професійними гірниками, відданими своїй справі, що займали активну життєву і громадянську позицію.
"Ця велика трагедія глибоко торкнулася трудового колективу компанії. Ми сумуємо разом з усією Україною. Багато особисто знали загиблих хлопців – хтось трудився з ними на одній ділянці, хтось жив поруч. Зараз наше завдання – зробити все можливе, щоб допомогти їх сім'ям пережити це горе, – сказав директор з видобутку вугілля ДТЕК Андрій Смирнов. – Життя людини – найбільша цінність у ДТЕК. Гірницька справа – одна з найнебезпечніших професій. За весь 2013 році на шахтоуправлінні Першотравенському, Дніпровському та Героїв Космосу було 3 випадки смертельного підземного травматизму. У 2014 році – жодного. Але події сьогоднішнього дня забирають життя гірників і не в забоях. За один день загинули одразу четверо наших шахтарів і це складно прийняти".
"Загибель людей і бойові дії – мають припинитися максимально швидко, – сказав генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко. – Рано чи пізно кожна війна закінчується миром і йому передують переговори. Завдання керівництва країни – почати переговорний процес вже зараз, не відкладаючи, щоб не допустити нових жертв і руйнувань на Донбасі. Директори та профспілкові лідери ДТЕК, завжди користувалися авторитетом у містах, готові разом з представниками інших підприємств і громадськості в Луганській і Донецькій області підключитися до мирних переговорів. Всіма організаційними ресурсами підприємств ми готові допомогти налагодити діалог між жителями областей і центральною владою. Ми сподіваємося, що і серед збройних угруповань знайдуться люди, які захочуть скласти зброю і виступати з позицій мирного врегулювання. Тільки так ми зможемо відновити мир і порядок, знову об'єднати країну".
Тіла загиблих будуть доставлені сьогодні-завтра. Після чого у містах будуть організовані церемонії прощання. У ДТЕК завжди пам'ятатимуть наших героїв:
- Денис Каменєв, 1989 р.н., машиніст підземних установок дільниці підготовчих робіт № 1 ДТЕК ШУ ім. Героїв космосу. Служив як стрілець-помічник гранатометника, старший солдат. Вперше Денис прийшов працювати на шахту в 19 років – в 2008 році. Був мобілізований 23 березня 2014. Після його загибелі мати залишилася одна. Колеги пам'ятають Дениса як людину, яка прагнула до професійного розвитку, вміло долала труднощі і ніколи не зупинялася на досягнутому. Він завжди цікавився роботою гірничого обладнання і технологією виробництва, швидко освоював нові механізми і гірську техніку. Користувався авторитетом у трудовому колективі, із задоволенням брав участь у спортивному житті підприємства.
- Тарас Малишенко, 1984 р.н., машиніст гірничо-виймальних машин дільниці підготовчих робіт № 2 ДТЕК ШУ Першотравенськ. У нього залишився чотирирічний син, вагітна дружина і батьки. Тарас був призваний на військову службу з мобілізації 25 березня 2014 як стрілець-зенітник, старший солдат. За період служби брав участь у бойових епізодах на Сході України. За день до загибелі Тарас приїжджав додому на коротку добову "відпустку". Встиг зустрітися з друзями, заспокоїти рідних і повернувся назад. На війну. Перед фатальним вильотом, зателефонував батькові і сказав, що відправляється в Луганськ, що зголосився добровільно, без наказу. Тому що не міг залишитися осторонь ... Як активна і позитивна людина, він любив спорт – займався важкою атлетикою. Захоплювався ремонтом машин, любив "перебирати" техніку. На виробництві Тараса цінували, кілька разів був нагороджений. Колеги по роботі поважали Тараса за чесність, прямолінійність і вміння не тільки відстояти свою точку зору, а й заступитися за товариша, допомогти у важку хвилину.
- Олександр Котов, 1983 р.н., прохідник дільниці підготовчих робіт № 4 ДТЕК ШУ Дніпровське. Загинув як стрілець-зенітник, солдат. Без нього залишилися дружина, дочка і батьки. Олександр був вихідцем із шахтарської сім'ї, його батько працював на ш. Дніпровська, а сам він почав трудитися на шахті "Західно-Донбаська" з 2004 року. За час роботи зарекомендував себе висококваліфікованим працівником, фахівцем своєї справи. Олександра дуже поважали в колективі ділянки, колеги вважали його справжнім товаришем, він був дуже чуйний і доброзичливий, керівництво ділянки цінувало його як хорошого співробітника. Працьовитість і висока працездатність також були відмінними рисами Олександра.
- Сергій Шостак, 1981 р.н., електрослюсар підземної ділянки з видобутку вугілля № 6 ДТЕК ШУ Дніпровське. Загинув як стрілець-зенітник, старший солдат. Залишив після себе дружину, двох дочок і батьків. З 2002 року Сергій працював на ш. Дніпровська в Павлоградвугіллі. Кваліфікований працівник, який добре знає електрообладнання та механізми, багато уваги приділяв питанням техніки безпеки і підвищення свого професійного рівня. Завдяки його майстерності, ділянку на якій він працював, постійно виконувала виробничі завдання і вважалася однією з кращих в шахтоуправлінні. Сергій Шостак був наставником і прикладом для молодих колег. У колективі про Сергія відгукувалися як про працелюбного і душевного хлопця, він був хорошим сім'янином. Його хобі – електрика, він на дозвіллі займався ремонтами побутової техніки. За словами його друзів і колег, у нього була "легка рука" професіонала.