Його повернення родичам напророчила ворожка. І він повернувся – через сімдесят дев'ять років. Пошуковики знайшли в землі нагрудний медальйон. А в ньому записку, завдяки якій встановили не тільки ім'я загиблого солдата, а й його нащадків.
Житомирська область, Лемеші. У будинку столітньої давності виросли кілька поколінь родини Тетяни.
"Жили тут наш дід Антон і баба Тетяна. У них було восьмером дітей. Чотири дочки і чотири брати. Молоді тоді закінчували школу по сім класів. А потім пішли хто куди вступати. І ось саме дядько Андрій – він був 19-го року, після закінчення школи пішов у київське військове училище. І відразу після закінчення училища пішов на фронт. Ми його не бачили. Знали просто, що він безвісти пропав", – розповідає племінниця Тетяна Зозулинська.
В руках Тетяни потерті часом фотографії.
"Батько розповідав, що дядько Андрій був дуже хороший, дуже добрий, дуже високий, але він був неодружений", – розповідає Тетяна.
У 41-му закінчив Київське військове училище зв'язку та отримав звання офіцера.
"Він був лейтенантом і відразу очолив команду зв'язківців – взвод зв'язку. І був жорстокий бій. Нібито з Ковеля вони йшли на Київ. Говорили, що в Дніпрі вода була червона від крові. І ми думали, що десь і загинув", – розповідає племінниця.
Але несподівано для всіх – через 79 років – Тетяну почали шукати.
"Мені подзвонили з незнайомого номера, представилися, що вони пошукова група. Попросили, щоб я дізналася, чи у нас в Лемешах є така сім'я. Сироїд Тетяна Миколаївна працює художнім керівником театру нашої об'єднаної громади", – розповідає Галина Кудлай, голова Райгородоцької об'єднаної територіальної громади.
Пошуковик розповів, що знайшлися останки і медальйон з ідентичними ініціалами, як у дядька Тетяни – Андрія Сироїда.
"Кілька хвилин взагалі не могла прийти до тями, що таке може бути через стільки часу", – ділиться Тетяна.
Під враженням Тетяна написала вірш і присвятила його загиблиму дядькові.
Щоб побачити той самий медальйон, велика родина їде на північ Житомирської області.
Біля меморіалу пам'яті представник Житомирської обласної організації "Пошук" Олександр показує медальйон сім'ї.
"При ньому було знайдено дві гранати РГД-33. Мабуть, вони знаходилися в обороні і, судячи за нашими даними, там був хутір і цей хутір вони обороняли. І в результаті осколкового поранення в голову він загинув", – розповідає він.
"Низький вам уклін і подяка небайдужим людям за справу, яку ви робите. Колись мама з сестрою ходила до знахарки, ворожки. І їй сказали, що він повернеться. І вони все життя вважали, що він повернеться живий, і ніхто не думав , що він може повернутися в село, хоча вже тільки його", – каже Тетяна.
Андрія Сироїда поховають в рідному селі, коли закінчиться карантин.
А пошуковики свою справу не припиняють. Адже тільки в Житомирській області близько двохсот тисяч солдатів лежать у землі. Чекають, поки їх знайдуть.
Нагадаємо, 9 травня в Україні відзначали державне свято – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
А 8 травня в Україні була ще одна важлива дата з нагоди Другої світової війни – День пам'яті і примирення.