Кар'єра Ольги Юськевич в правоохоронних органах почалася трохи менше року тому, коли вона вирішила взяти участь в першому наборі в патрульну поліцію Києва. Харків'янка зізнається: служити в органах мріяла з дитинства, але все ж не стала подавати документи в міліцейський виш, обравши професію еколога. Дівчина була впевнена, що ідеологія колишньої міліції їй не підходить. А рішення йти в нову структуру майбутній шеф патрульної поліції Харкова брала разом з чоловіком, після чого вирушила до столиці.
— Ольго, чому вирішили випробувати свої сили саме в Києві?
— У столиці розпочався перший набір, і чекати, коли конкурс добереться до Харкова, я не хотіла.
— Для вас відбір в поліцію пройшов без проблем?
— Це був складний конкурс, складні тести. У мене тоді була така позиція: мовляв, якщо це моє, значить, я витримаю і пройду. Складно було завжди тримати себе в тонусі, постійно до чогось готуватися. Адже там нічого неможливо було здати просто так — іспит не здати, якщо не вникнути в суть питання.
— Ви починали службу в Києві, що запам'яталося найбільше з роботи в столиці?
— У мене був прекрасний напарник Олександр. З ним ми вчилися в одній групі, сиділи за однією партою, і нас випадково визначили в одну роту. У ньому я була впевнена і знала, що в образу він мене не дасть. І сама була готова стояти за нього горою.
— Розкажіть про своє перше патрулювання.
— Це була сімейна бійка в Святошинському районі, син напав з ножем на матір. Було страшно. Ніхто ніколи не знає, як обернеться ситуація. На щастя, все закінчилося благополучно, хлопця втихомирили.
— А ваше перше затримання пам'ятаєте?
— У тому ж районі чоловік з бойовою гранатою розбив вітрину магазину. По дорозі ми викликали підкріплення, а вже на місці нам допомогла охорона торгового центру. Чоловік той був нетверезий і стверджував, що у нього є вогнепальна зброя. Передбачити його дії було неможливо.
— Багатьох харків'ян здивувало призначення дівчини главою патрульної поліції міста. А ваші підлеглі як поставилися?
— Грамотно. Це служба, тут є наказ, і ніяких емоцій бути не повинно. Ніякої поблажливості до себе я не відчула.
— Ви справляєте враження досить суворого начальника...
— Можу лише сказати, що я вимогливий начальник, але при цьому для мене головне — почути кожного з підлеглих. Мені важливо знати думку тих людей, які щодня стикаються з вулицею.
— Наскільки щільний у вас графік?
— Якщо все спокійно, робочий день починається близько 8:00. Перша половина дня визначена для нарад і постановки завдань, а друга — для зустрічей і вирішення безлічі проблем.
— А ночувати в кабінеті не доводилося?
— Ночувати — ні, але зазвичай йду додому я дуже пізно, в кращому випадку — на початку одинадцятої вечора.
— Часу на сім'ю вистачає?
— Скоріше це у сім'ї вистачає терпіння на мене.
— Як ваша сім'я ставиться до вашої нелегкої роботи?
— Чоловік захоплюється, батьки підтримують. Вони бачать результат і розуміють, що всі жертви, на які йду я і вони, виправдані.
— Головний патрульний Харкова стоїть за плитою?
— З моменту вступу в патрульну поліцію кухонна плита — вже зовсім не моє, хоча і до цього я не особливо кулінарила. У мене дуже смачно готує чоловік.
— Як проводите вихідні дні, чи є в Харкові улюблені місця?
— Харківська набережна в районі цирку — це те місце, де я релаксую. А ще я дуже люблю проводити час на дачі.
— Доглядаєте за помідорами на грядках?
— Ні. Віддаю перевагу гамаку і книжці.
— А фільми про поліцейських подобаються?
— Якщо випадає вільний час, можу подивитися серіали CSI, "Шерлок", "Декстер". Люблю, в основному, детективи, в яких багато уваги приділяється збору інформації. До речі, колись була думка стати судмедекспертом.
— За ті п'ять місяців, які ви відпрацювали в Харкові, як змінилася обстановка в місті?
— Мало часу пройшло, місто тільки звикає до нашій присутності. Але хочу зазначити, що стало більше звернень на "102" — цифри говорять про те, що у людей повернулася довіра до правоохоронців.
— Які нестандартні методи використовуєте в роботі?
— Добре слово.
— Чим же він нестандартний?
— Багато хто вважає, що правоохоронці — це вимоги, які потрібно виконувати. Але ми створюємо для поліції інший імідж: всі повинні знати, що ми уважні і чуйні.
— Ваші підлеглі порушують правила дорожнього руху?
— На жаль, так, але у них є на це службова необхідність. Якщо порушують, я сподіваюся, це відбувається тільки по дорозі на виклик.
— До роботи в поліції самі порушували?
— Був у мене один штраф. Я їхала в той день з роботи, зупинилася на вимогу знаку "Стоп", але мене зупинили співробітники ДАІ метрів через 50 і заявили, що я проїхала. В той день я була засмучена через проблеми на роботі, просто погодилася з ними, і мені виписали штраф, через три дні я його оплатила, ось і все.
— Взимку ДТП за участю поліції почастішали.
— Дуже складно керувати автомобілем, коли ожеледь і сніг на дорогах. Але нічого, ремонтуючи та їздимо далі. Ніяких інших машин нам ніхто не давав.
— Активісти пильно стежать за роботою патрульних. Вас не бентежить така увага?
— Це навпаки стимулює до вдосконалення, тому що якщо є слушні зауваження, ми включаємо їх в роботу над помилками. Але головне — розрізняти маніпуляцію і співробітництво. Йти на поводу ми ні у кого не будемо.
— Що, на вашу думку, буде з патрульної поліцією через рік?
— Не скажу, що ми будемо досконалими, але будемо триматися на тому ж високому рівні. Патрульна поліція буде як і раніше працювати для народу, захищатиме.
ВІД ЕКОЛОГА ДО ЛЕЙТЕНАНТА
Ім'я: Ольга Юськевич
Народилася: 26 серпня 1987 року в Харкові
Має дві вищі освіти — еколога і юриста. З 2009 року працювала інженером з охорони навколишнього середовища в Інституті екологічних технологій та Північно-східному науковому центрі НАН при Міносвіти і науки України. Пройшла відбір в патрульну поліцію Києва. У Харкові лейтенант поліції спочатку працювала заступником Євгена Мельника, якого і замінила на цій посаді після перекладу шефа до Києва. Чоловік Ольги — підприємець, вони виховують 5-річну доньку.