Донбас скалічений війною. Фото: AFP
28 травня минулого року Петро Порошенко, який святкував перемогу на президентських виборах, заявив про те, що бойові дії на Донбасі "не можуть і не будуть тривати 2-3 місяці", пообіцявши вирішити конфлікт у лічені години. Однак, слова гаранта так і не втілилися в життя. Не допомогли і двічі укладені "Мінські домовленості", після яких бойові дії на час загасали, щоб потім спалахнути з колишньою силою. Війна на Сході триває вже рік, забираючи тисячі життів – як військових, так і мирних жителів.
Сегодня.иа вирішила згадати основні події минулих 12 місяців. Зазначимо, що під увагу ми брали ті епізоди конфлікту, які відбулися в період з червня 2014 по червень 2015 року.
Військові дії: перший "котел", український "Сталінград" і фатальний героїзм
Якщо на початку конфлікту українські військові здійснили ряд успішних операцій, звільнивши захоплені Слов'янськ, Краматорськ і Лисичанськ, то надалі перемоги перестали бути гучними, а подекуди бійцям довелося скуштувати і гіркоту поразок. Так, в червні 2014 відбувся перший "котел" – Довжанський. Після 22 днів практично безперервних артилерійських обстрілів наші військові здійснили прорив, втративши кілька десятків людей.
А незадовго до цього, 26 травня 2014, почалася битва за Донецький аеропорт, яка тривала 242 дні – всього на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни, і набагато більше, ніж оборона Брестської фортеці, що протрималася з 22 червня по 23 липня 1941 року. Весь цей час військові, які отримали за свою стійкість шанобливе прізвисько "кіборги", відбивали атаки противника, що використовував всі наявні у нього озброєння. Фінальна хвиля протистояння почалася після Різдва: в результаті масованих артилерійських ударів і танкових атак бойовиків 13 січня звалилася диспетчерська вишка. У той же день бойовики висунули "кіборгам" ультиматум – або залишити аеропорт, або загинути. Військові вибрали бій, і з того моменту зіткнення в аеропорту вже не вщухали. 19 січня бойовики підірвали другий поверх нового терміналу, а в ніч на 22 січня будівля впала остаточно.
На жаль, але голлівудського фіналу, коли бійців, які виконали свій обов'язок, рятує раптова поява серйозного підкріплення, не сталося. Під час спроби відходу з терміналу кілька десятків "кіборгів" потрапили в полон бойовиків, де вони зазнали всіляких принижень. Для початку одного з бійців вивезли на місце вибуху тролейбуса в Донецьку, де розлючений натовп ледь не розтерзав. Адже не секрет, що багатьом місцевим протягом місяців втовкмачували в голови, що у всіх їхніх бідах винна Україна. Потім решту вцілілих бійців провели по центру Донецька.
Ще одним з найбільш гучних епізодів протистояння стала боротьба за Дебальцеве. На це місто, важливий залізничний вузол, бойовики поклали "око" ще в минулому році. Однак у грудні бойові дії тут помітно вщухли, поновившись з новою силою в січні цього року. Незважаючи на численні заяви військового керівництва про те, що Дебальцеве не буде здане, в ніч з 17 на 18 лютого українські бійці отримали наказ залишити місто.
"Ми стверджували і довели: Дебальцеве перебувало під нашим контролем, ніякого оточення не було, наші частини і підрозділи вийшли планово і організовано", – заявив тоді Петро Порошенко.
Бойовики прорвалися в Дебальцеве. Фото: соцмережі
До речі, бійці, які вийшли, розповідають про труднощі.
"Наказ про вихід із Дебальцевого ми отримали в годину ночі, а вийшли тільки вранці, о 10:30, — розповів нам боєць 8-го батальйону Нацгвардії Віталій. — Ми йшли у великій колоні, люди губилися, хтось звертав не туди. Ми двічі потрапили в засідку — по нас стріляли з танків. Під час обстрілу втратили техніку — БТР і дві машини. З автомобілів ми швидко евакуювалися і далі вже їхали або на вантажівках, або пішки. Я от 10 км прогулявся".
За його словами, батальйон вийшов весь, але практично без особистих речей: "Залишилося тільки те, що було в кишенях. Решта або кинули на дорозі, або згоріло". Крім того, як розповів Андрій Лисенко, що займав тоді посаду спікера РНБО, частину зброї військові знищили самі: "Щоб ворог не отримав техніку в робочому стані". Пізніше радник президента України Юрій Бірюков розповів, що в період з 18 січня по 18 лютого в боях за Дебальцеве загинули 179 військових, ще 110 осіб. Він також заявив, що залізничний вузол у Дебальцевому, головна цінність міста, зруйнований і на його відновлення буде потрібно тривалий час. Однак місяць тому стало відомо, що бойовики вже пустили сюди перші поїзди.
Фото: МВС
Також з лютого цього року почалися активні бойові дії під Маріуполем, епіцентром яких стало село Широкине. Всього за кілька місяців колись багатий курортний населений пункт перетворився в руїни. Тим не менш, протистояння за нього триває і на сьогоднішній день Широкине є однією з найбільш "гарячих" точок Донбасу. Так, у четвер ввечері бойовики активно обстрілювали його з 152-мм гаубиць і мінометів калібру 120-мм, а також влаштовували збройні провокації із застосуванням стрілецької зброї.
Широкине тепер. Фото: соцмережі
Всього з початку військових дій на Донбасі загинули понад 1550 військовослужбовців, були поранені більше 6230 бійців.
Трагедії мирних жителів: пекло в Маріуполі, "Смерч" у Краматорську і життя в страху
Рік війни зібрав криваві жнива серед мирного населення Донбасу. За даними ООН, кількість загиблих на сьогоднішній день перевищила 6 500 осіб, а поранення отримали близько 16 000 жителів регіону. Нижче ми спробували згадати найбільш резонансні і шокуючі епізоди військових дій, під час яких постраждали цивільні.
Смертельний рейс
13 січня близько 14.30 бойовики здійснили напад на блокпост українських правоохоронців під Волновахою. Тоді з боку Докучаєвська було випущено близько 40 снарядів з систем залпового вогню "Град". Частина з них впала поряд з розташованими тут пасажирськими автобусами. Один з них, "Богдан", який прямував за маршрутом "Донецьк – Златоустівка", буквально зрешетили осколками. В результаті загинуло 11 мирних жителів, в основному жінки.
Чорний четвер
22 січня, близько 9.30 у Донецьку з артилерійської зброї (імовірно, мінометів) була обстріляна кінцева зупинка громадського транспорту на вулиці Купріна в Ленінському районі. В цей час тут завжди традиційно багато людей, що збираються на роботу. Снаряди потрапили в дах котельні, приватні будинки, уламки зрешетили автомобіль і тролейбус, магазинчики біля зупинки залишилися без вікон і вітрин. Але найстрашніше — на зупинці і в тролейбусі від осколків загинули люди. Жертвами стали близько 13 осіб, серед яких виявилися не тільки пасажири тролейбуса, але і водій легковика. За словами очевидців, чоловік згорів живцем.
Також було поранено більше 10 осіб, яких доставили в обласну травматологічну лікарню. Лікарі повідомили, що у потерпілих переважно рвані рани м'яких тканин, переломи кінцівок і забиття. Наймолодшому з тяжкопоранених донеччан – 24 роки, найстаршому – 76 років.
Пекельний ранок
Вранці 24 січня Маріуполь здригнувся від вибухів і криків. Як виявилося, бойовики з "Градів" обстріляли спальний мікрорайон "Східний" на лівому березі міста. Мабуть, за весь час війни цей інцидент став найкривавішим за кількістю жертв серед мирного населення. Снаряди впали на житловий сектор і ринок, у результаті чого кількість загиблих склала 30 людей, в тому числі 5-річна дитина, а в лікарні доставили понад 100 поранених городян.
"Смерчі" в Краматорську
10 лютого близько 12.30 Краматорськ (Донецька область) піддався масованому артобстрілу з реактивної артилерії з боку Горлівки. Снаряди падали в будинку і на вулиці, якою йшли, нічого не підозрюючи, мирні жителі. Також обстрілам піддався і аеродром, на якому знаходився штаб українських силовиків.
Наслідки обстрілу. Фото: соцмережі
Як розповіли військові, бойовики використовували реактивні системи залпового вогню і снаряди "Смерч". Підсумок – загинули вісім мирних жителів були поранені 63 людини, в тому числі 5 дітей.
Життя в страху і чергах
Всього за рік війни колись процвітаючий промисловий регіон України, який ще недавно приймав Євро-2012, перетворився на ілюстрацію постапокаліптичного світу. Багато міст перетворилося на руїни, а низка сіл, таких як Широкино і Піски, практично вимерли – їхні мешканці вважали за краще переїхати в більш безпечні місця. Крім того, багатьом мешканцям підконтрольних бойовикам районів Донбасу довелося повернутися в СРСР і згадати про черги за хлібом та іншими товарами. Мало хто міг припустити, що в дефіциті виявляться не тільки бензин, навіть майонез, рідке мило і лимони. Різко зросли і ціни, які тепер стали двохвалютними – останні місяці бойовики активно намагаються витіснити гривню і замінити її рублями. Однак, населення сприймає все це без ентузіазму.
"Знайомі комерсанти підтвердили, що російський рубль не завжди бажаний гість у торгових точках міста, і причина тому – економічна. Як відомо, курс російського рубля до гривні прийнятий на території народних республік становить 0,5 гривні за 1 російський рубль, в той час як його офіційний курс становить близько 0,42 грн. Найбільше від такого курсу страждають підприємці, які закуповують товари на території України, адже при перетині "кордону" він автоматично дешевшає на 20%", – зазначає горлівський журналіст Микита Синіцин.
За його словами, виручивши за свої товари російські рублі, підприємець не може за них купити товар в Україні з її гривнею як єдиним засобом платежу. Обмінювати рублі на гривні в Горлівці – втрачати все ті ж 20%, а везти через блокпости і міняти по більш вигідному курсу в Україні – піддаватися додатковому ризику. Однак, вихід з цієї проблеми знаходять.
"Знайшов на ринку пару магазинчиків, в яких охоче беруть рублі, купую для себе молоко, овочі та інше. Зрештою, мені не так вже багато рублів дають, всього дві торгові точки на ринку, товарообіг впав, так що знаходжу застосування", – кажуть місцеві підприємці.
Інший популярний спосіб використовувати російські рублі – виплатити заробітну плату найманим працівникам. Але, мабуть, найбільш популярний спосіб серед підприємців використовувати російські рублі – заплатити ними комунальні послуги та енергоносії.
Діти Донбасу. Фото: AFP
Особливо важко доводиться одиноким людям похилого віку, які виявилися кинуті напризволяще не тільки бойовиками, але і українською владою, яка позбавила їх можливості нормально отримувати пенсію. Для цього тепер потрібно виїжджати на підконтрольні території Україні, що для багатьох літніх людей неможливо через стан здоров'я. Розраховувати доводиться тільки на допомогу благодійних організацій. Старі люди кажуть – обстріли не такі страшні, адже в більшості випадків це швидка смерть. А ось опинитися віч-на-віч з голодом – моторошна, за їхніми словами, перспектива.
"Якщо не буде чого їсти, так то і є найстрашніше – смерть від голоду болісна. Слава Богу, поки траву не їмо, холодильник порожній, а все одно страх бере", – розповів 87-річний житель Калинівки Григорій Павлович Тукалін.
Крім того, жителям Донбасу тепер доводиться бути вкрай обережними і не говорити зайвого вголос. Інакше можна загриміти в катівні "Міністерства держбезпеки", звідки мало хто повертається живим. Потрапити туди можна як за критику самопроголошеної влади, так і за українську символіку. На тлі цього процвітають доноси, коли, повідомивши куди слід, можна позбутися від сусіда, який чимось не сподобався. Фото – і відеозйомка на вулицях також не вітаються.
"Безпечно пофотографувати можна, хіба що, на якихось культурно-масових заходах, які організовують бойовики. Та й то, до чоловіків можуть виникнути питання з боку "милих" людей у камуфляжі – а чи не шпигуни вони", – говорить житель Донецька Олексій.
Також, за його словами, на підконтрольних бойовикам територіях краще не з'являтися на вулицях після 23.00 через комендантську годину. "Порушників" на кілька тижнів відправляють рити окопи.
Захоплені території і небезпека нового наступу
Як видно на картах щоденних боїв дій, які публікують українські військові, за рік бойовикам вдалося істотно розширити підконтрольні території. Більше того, як заявили в середу в Штабі військової операції, надходить інформація, що бойовики здійснюють перегрупування і готуються до активізації бойових дій на деяких напрямках. Зокрема, на автозаправних станціях Донецька останні дні виникла гостра проблема з паливом. Ймовірно, його направили для потреб незаконних збройних формувань. Також керівники сил противника проводили рекогносцировку на околиці столиці Донбасу. Після цього від жителів окупованого міста надійшла інформація про евакуацію населення з деяких районів Донецька.
Менше року тому під контролем бойовиків перебували значно менші території.
А так Донбасс разделен сегодня.