Фонд Ріната Ахметова відкрив унікальний музей "Голоси Мирних". Це перше зібрання свідоцтв жителів Донбасу, які постраждали внаслідок збройного конфлікту. Мета Фонду зібрати сто тисяч історій, мрія – мільйон. Музей – це безпечний, довірчій простір, у якому Мирні вперше можуть відкрито розповісти свою особисту історію і таким чином звільнитися від тягаря мовчання. Про тих, чиї долі скалічила війна, розповідають новини "Сьогодні".
"Ми сидимо в залі з татом і з мамою, дивимося тут телевізор і біля нашого будинку приземляється щось"
Якщо не відчували, що таке залишитись без даху над головою, без рідних стін і рідної землі – про все це вам розповідають Голоси Мирних. У музеї на сьогодні вже понад дві тисячі історій. Це онлайн-платформа, на якій ви можете залишити власну історію. Це важливо – заради миру, заради майбутнього країни.
"Вже зараз – це найбільший архів свідчень мирних про те, як вони переживають війну на Донбасі. До кінця цього року ми плануємо зібрати десять тисяч – величезна робота. Ми запускаємо онлайн-музей в такому форматі, щоб це дозволило якомога швидше зібрати найбільший, найповніший, самий якісний архів", – зазначає член Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталія Ємченко.
Відеосвідчення подій на Донбасі мирного населення – це голоси, які почує весь світ. Одними з героїв музею стала багатодітна родина Яковлевих-Чигрін, яка виїхала з Донецька та декілька років поневірялась у пошуках житла. Зараз вони живуть у Києві. Весь цей час з ними пліч-о-пліч був Фонд Ріната Ахметова.
"Половину життя п'ятнадцятиріччя Фонду – ми з цим Фондом. Уже вісім років. Фонд схожий на ґудзик, на якому багато що тримається. не буде цього ґудзика, нам всім буде дуже складно. Спасибі Рінату Ахметову за те, що в непрості для нас часи – він знайшов сили і фінанси для того, щоб допомагати людям", – вдячна переселенка з Донецька Олена Яковлева-Чигрін.
Інсталяції, що відображають жахи, пережиті під час війни на Донбасі, неначе кричать про те, що кожна деталь нашого життя важлива. І як прикро, коли улюблений годинник або іграшка стають предметом спогадів про страшні часи. Місія музею – зібрати і зберегти все історії, розказані від першої особи. Адже саме робота з пам'яттю – дуже важливий аспект.
"З пам'яттю працювати дуже важко. Пам'ять річ суб'єктивна. Пам'ять річ емоційна. Пам'ять річ надзвичайно нетривка. Вона потребує фіксації і дуже часто, коли вона не зафіксована одразу, вона змінюється. У нас є велика цінність – можливість зібрати ці історії нашої війни, нашої травми зараз для того, щоб наші діти і онуки не постраждали від наступної війни. Я бажаю успіху команді, яка працює над цим важливим проектом, щоб цей виклик подолати", – каже голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.
Подробиці в сюжеті "Сьогодні":