Діаспора. У Південній Пальмірі проживають чотири тисячі жителів Грузії, які емігрували через війни. Фото: facebook.com
Серед одеситів почався грузинський бум: городяни стали активно цікавитися культурою та традиціями цієї гірської країни і шукати на вулицях Південної Пальміри відповідні пам'ятки. "Сегодня" згадала грузинські місця в Одесі і дізналася, де найкраще зануритися в атмосферу кавказької держави.
Як розповіли нам у Грузинському національному культурному суспільстві, перша хвиля емігрантів з Грузії прибула до Одеси в 1990-х роках, коли в країні почалися протистояння між абхазькими і грузинськими збройними силами. "Друга хвиля припала на 2008 рік — час війни з Росією. Сьогодні в Одесі живе близько чотирьох тисяч зареєстрованих грузин", — розповів керівник товариства "Сакартвело" Акакія Якобішвілі і зазначив, що тепер їхня основна мета — зберегти національну самобутність.
А ось перші відомі грузини залишили свій слід в історії Чорноморської Перлини ще до початку військових конфліктів на Кавказі. "Амур Давидович Дудучава з Грузії приїхав до Одеси в 1965 році і, будучи спортсменом, заснував у місті заняття з греко-римської боротьби", — розповіла "Сегодня" історик Тетяна Сазонова і додала, що донька Амура Давидовича, Жужуна, сьогодні працює в грузинському ресторані, прекрасно співає і в 2003 році навіть перемогла у конкурсі "Мадам Одеса", завоювавши симпатії журі своїм голосом і стравами національної кухні.
Крім численних ресторанчиків, скуштувати смачні страви, приготовлені за грузинськими рецептами і технологіями, можна на ринку Привоз, де продаються вина, випічка і солодощі. На лотках з цукатами і горіхами висять зелені, жовті та червоні чурчхели — грузинські снікерси. "Тут горіхи, нанизані на нитку і покриті загуслим сиропом. Це справжня грузинська чурчхела, смачніше, ніж у мене, не знайдеш", — заманює покупців один з продавців і пояснює, що самостійно готує чурчхелу разом з дружиною. "Вона сама варить сироп і занурює в нього горіхи, а потім сушить приблизно два тижні, щоб солодкість не липла до рук, але і залишалася м'якою", — пояснює наш новий знайомий.
Іменами грузинських діячів в Одесі названі вулиці і навіть "гори", у місті проходять грузинські фестивалі, а діаспора бере участь у святах національних меншин і вчить городян танцювати лезгинку.
GEORGIA-ФЕСТ, ЇЖА І ТАНЦІ
Фестиваль проходить 26 травня. Фото: facebook.com
Живучи далеко від батьківщини, одеські грузини не забувають відзначати День незалежності своєї країни — 26 травня, пригощаючи гостей національними стравами горців і розважаючи конкурсами.
За словами голови Одеського національно-культурного товариства "Сакартвело" Акакія Якобішвілі, відвідувачам часто демонструють грузинські народні танці та фільми режисерів Сергія Параджанова, Отара Іоселіані і Ельдара Шенгелая, представляють виставки картин, фотографій, сувенірів, книг і виробів ручної роботи, влаштовують майстер-класи.
"Важко передати словами запахи грузинської національної кухні і саму атмосферу цього свята", — говорить Якобішвілі. Само собою, не обходиться на Georgia-фесті без дегустації грузинських вин.
"ІВЕРІЯ": МОВА ТА ФОТО ГІР
Для охочих ближче познайомитися з культурою та народними звичаями Грузії, в Одесі працює культурно-освітній центр "Іверія". Тут можна навчитися читати, писати і навіть танцювати по-грузинськи. Крім того, в "Іверії" функціонує молодіжна рада і недільна школа.
"Школа створена в 2001 році, — саме з цього часу активізувалося життя нашої громади в Одесі. Зараз у школі навчаються дві групи дітей, близько тридцяти осіб", — розповіли нам в "Іверії".
На базі центру проходить безліч концертів, виставок та інших культурних заходів. Так, буквально днями там відкрилася фотовиставка Наталії Тонкаль "Грузія очима українців". На своїх світлинах автор показує Грузію українцям, які там ще не встигли побувати.
ЖЕВАХОВА ГОРА НЛО І КНЯЗЯ
Мало хто знає, що Жевахова гора — курган на житломасиві Котовського, над якому одесити часом спостерігають НЛО, також пов'язана з Грузією. Як розповідають історики, князь і генерал-майор Жевахов, на честь якого назвали курган і чия резиденція знаходилася в цій місцевості, насправді носив прізвище Джавахішвілі. Грузинський генерал-майор отримав ці території за свої подвиги, а залишки його резиденції досі можна відшукати на схилах.
Уфологи кажуть, що інтерес інопланетних цивілізацій до володінь Джавахішвілі пов'язаний з тим, що під горою знаходяться дуже сильні енергетичні поля. "Вони, можливо, прилітають сюди для того, щоб підзарядитися", — вважає уфолог В'ячеслав Коняхін. Зараз на кургані пасуть кіз і змагаються велосипедисти й автолюбителі.
На базі Грузинського національно-культурного товариства "Сакартвело" діє однойменний танцювальний ансамбль, улюблений не тільки діаспорою — про це свідчить напружений графік концертів та численні перемоги на міжнародних фестивалях у Болгарії, Греції, Словаччині, Угорщині.
До грузинсько-одеського ансамблю входить близько 80 осіб, причому існує окрема підгрупа для любителів грузинського танцю, що займаються для задоволення.
Ансамбль часто виступає з благодійними ініціативами — саме грузинські танцюристи підняли настрій українським солдатам у Херсонській області (біля кордону з Кримом), виступили в Одеському військовому госпіталі перед пораненими, допомагали сім'ям загиблих військових в Одесі та кримським прикордонникам у Херсоні.
"Ми завжди раді підтримати благородні починання", — зізналися в ансамблі.
ВУЛИЦІ І ЧЕРВОНІ БУДИНКИ
Біля входу в провулок — годинник. Фото: dumskaya.net
На одеській Слобідці є невелика вуличка, яка спочатку носила ім'я письменника Анатолія Луначарського, а тепер називається Грузинською.
А ось у Малиновському районі вулиця біля заводу "Краян" названа на честь поета Шота Руставелі, відомого своєю поемою "Лицар у тигровій шкурі". "Шкода, що вулицю з такою красивою назвою так запустили: тут навіть нормальної дороги немає, а неподалік розташувалося кладовище", — скаржиться місцевий житель Олег.
А буквально два роки тому провулок Цегельний на Французькому бульварі перейменували в Каркашадзе. Гіві Каркашадзе був заслуженим будівельником України, в Одесі він побудував клінічну лікарню, завод "Центроліт" і всі будинки з червоної керамічної цегли — "будинки Каркашадзе".
П'ЯТЬ ПРАВИЛ ХОРОШОГО ШАШЛИКУ
1. М'ясо (свинина, баранина, яловичина або курятина) обов'язково повинно бути тільки свіже.
2. Маринувати м'ясо потрібно 5-6 годин, а курятину —дві доби.
3. Для маринаду добре використовувати лимонний, аґрусовий або гранатовий сік, сухе вино, сироватку або кефір і навіть пиво, але в жодному разі не оцет.
4. Шашлику "мцваді", приготованому на відкритому вогні, потрібен жар, а не полум'я. Найкраще використовувати дрова від фруктових дерев. А в процесі смаження поливати шашлик потрібно мінералкою або білим сухим вином.
5. Перевірити готовність м'яса можна, надрізавши його. Прозорий сік означає, що шашлик готовий, рожевий — що м'ясу потрібно ще пару хвилин. А якщо соку немає — м'ясо пересушене.